0:00 Українська література. 11 клас. Вітання, одинадцятикласники й одинадцятикласниці! Мене звати Антон Іщук, це урок української літератури. Скажіть, чи малювали ви шаржі? Пропоную дослідити, як це зробити, і в кінці уроку намалювати шаржі на письменників-неокласиків. Шарж – це різновид карикатури, в якому зберігається подібність з об’єктом зображення. Шарж, як правило, є доброзичливим. Превалює гумор, а не сарказм. Розгляньмо дружній шарж, намальований Следзевським на Миколу Зерова.
0:48 На малюнку зображено українського письменника початку XX століття Миколу Зерова, який чомусь одягнений у хітон, у руках тримає давньогрецький струнний музичний інструмент – кіфару, і дуже нагадує напівмітичного давньогрецького співця Орфея. Чому художник обрав такий образ? Висловимо припущення. Можливо, Микола Зеров добре розумівся на давньогрецькій мітології? Можливо, так само добре римував і співав, як сам Орфей! Можливо, з давньогрецької літератури Микола Зеров черпав натхнення або наслідував її тематику, образи, римування. Тепер час перевірити висунуті гіпотези! А в кінці уроку ми дізнаємося, чи не помилялися.
1:36 Для початку скажу, що Микола Зеров належав до літературного угрупування «Київські неокласики» і був його неформальним лідером. Київські неокласики – умовна назва співдружности поетів, які жили й працювали в Києві, мали спільні мистецькі й естетичні погляди. Чому неокласики? Classicus – з латини означає «зразковий». Класиками називають митців, творчість яких витримала випробування часом, отримала високу оцінку читачів і критиків. Неокласики поставили на п’єдестал переосмислення попередньої традиції і своєрідне наслідування класики. Юрій Клен, один із київських неокласиків, так коментує цю назву. Цитую:«…сама назва “неокласики” була випадкова, і вказувала лише на те, що поети, яким її причеплено, хотіли вчитись у класиків,
2:27 себто майстрів, які дали нам невмирущі зразки поезії, а це, зрозуміло, було не на руку тим “поетам”, які нічого не хотіли вчитися, ні стискати себе жодними нормами, і ненавидіти все, що стояло вище їх». Кінець цитати. Що ж це означає? Спробуймо це зрозуміти із жартівливого «Неокласичного маршу», написаного тими ж київськими неокласиками. Цитую: "Ми – неокласики, потужна Літературна течія, Ступаєм дружно, харалужно: Леконт де Ліль, Ередія." Кінець цитати. У тексті згадано двох французьких поетів. Це Шарль Леконт де Ліль і Жозе Маріа де Ередія. Обидва поети є представниками групи «Парнас», а не класицистами.
3:17 «Парнас» (з французької) – поетичне угрупування у Франції, назва якого походить від гори Парнас у Греції, де, за легендою, жили музи на чолі з Аполлоном. Парнасцями в 70-ті роки ХІХ ст. почали називати поетів, котрі ставили за мету створення «чистого мистецтва», яке б оспівувало не буденне життя з його проблемами, а красу як таку – природу, кохання, вишуканість форм, ліній, барв. З французькими парнасцями ми познайомилися, тепер повертаємося до київських. Митців об’єднували цінності та спільні мистецькі погляди. Це підводить нас до висновку, що неокласика, нова класика – це переосмислення вкращих літературних здобутків попередніх епох.
4:04 Київські неокласики були глибоко обізнані з українською та світовою літературою, знали іноземні мови, були ерудованими, тобто мали глибокі всебічні знання. Особливо багато в їхніх поезіях алюзій на грецькі та єгипетські міти, біблійні тексти, французький парнас тощо. У київських неокласиків є своя «фірмова» мназва – «п’ятірне ґроно». Її взято із сонета неокласика Михайла Драй-Хмари «Лебеді». Цитую: "О ґроно п’ятірне нездоланих співців, Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, Що розбиває лід одчаю і зневіри." Кінець цитати. Ґроно – це скупчення плодів або квітів на одній гілці. Чому ж «п’ятірне ґроно»? Ідеться про п’ятьох найактивніших представників угрупування.
4:53 Поговоримо про кожного з них. Микола Зеров. До речі, як правильно ставити наголос? ЗЕров чи ЗерОв. За словами українського літературознавця Ростислава Семківа, можемо наголошувати двома способами. Микола Зеров – лідер київських неокласиків, також був блискучим перекладачем, літературознавцем, літературним критиком, професором катедри української літератури Київського університету. Михайло Драй-Хмара – поет, випускник знаменитої колегії Галагана, учений-філолог, літературознавець, перекладач, викладач. Юрій Клен. Справжнє ім’я – Освальд-Еккард Бурґардт – поет, перекладач, літературний критик. Павло Филипович – поет і перекладач, літературознавець. Був професором Київського університету, вів семінари з української літератури разом із Миколою Зеровим.
5:44 Максим Рильський – поет і перекладач. На наступному уроці ми детальніше поговоримо саме про його творчість. Цю співдружність поетів об’єднували цінності та спільні мистецькі погляди. Київські неокласики виступали за літературне оновлення. Як це можна зробити? Наприклад, європеїзувавши українську літературу, тобто втіливши, зокрема в поетичних творах, європейські цінності. Мені здається, що українці прагнули долучитися до європейської спільности ще до того, як утворився європейський союз:) Тепер пригадаємо лінію часу, яку ми креслили на перших уроках. Пропоную відмітити на ній такий напрям модернізму, представниками якого і були київські неокласики. Науковці виділяють такі ознаки української неокласики:
6:31 - поміркованість у світогляді, гармонія й рівновага; - використання біблійних, античних і мітологічних тем, образів, сюжетів; - переосмислення класики попередніх епох; - використання класичних поетичних форм (сонет, рондель, александрійський вірш тощо); - філософська проблематика творів; - інтелектуальна насиченість текстів; - перевага духовного над соціальним, вічного над злободенним; - елітарність; - активне використання епіграфів, цитат, алюзій. Ось такі вони, київські неокласики. А тепер знову розгляньмо дружній шарж на Миколу Зерова і перевірмо наші припущення, висловлені на початку уроку. Миколу Зерова зобразили в античному одязі, бо він використовував античні міти, образи та сюжети, а у віршах послуговувався класичною формою сонета.
7:21 Наступного уроку ми познайомимося з талановитим поетом-неокласиком Максимом Рильським. Не забувайте зазирати в конспект і виконувати тести для самоперевірки. Дякую за увагу! До нових літературних зустрічей.
