0:00 Христос народився. >> Христос народився, >> Христос рождається. Сідайте, будь ласка, брати і сестри. Я радий вітати вас із світлим святом Різдва Христового, з прийдешнім Новим роком. І хочеться від серця побажати кожній людині Божого захисту, кожній родині Божого покрову і, звичайно, справжнього миру всій нашій країні. Ви знаєте, розсилаючи цього року різдвяні привітання, я якось відчув таке побудження і написав такі слова, що роки минають, але сценарій той самий. Ангели радіють, мудреці, як раніше, так і зараз, поклоняються. Немовля виживає, а Ірод помирає. Браття і сестри, так було
0:46 і так буде, бо останнє слово завжди залишається не за темрявою, а за світлом. Світлом, яке прийшло у цей світ. Тому з Різдвом Христовим хай Господь благословить кожного з нас. І давайте ми ще раз віддамо славу народженому Спасителю. Ми також щиро вітаємо усіх, хто дивиться нас онлайн зараз або буде дивитись це служіння в записі. У нас прекрасний великий зал, який вміщує тисячі людей, але напевне ще більша аудиторія, яка знаходиться поза межами нашого залу, інтернет-аудиторія, яка приєднується до нас кожного тижня. І ми дуже-дуже раді. Ми вас вітаємо і благословляємо. І зізнаюся, що хоча я заздалегідь знав, що я буду проповідувати в останню неділю цього року, але до якогось моменту я вагався про що саме потрібно говорити. Я
1:34 намагався знайти відкриття від Бога, якийсь подих від Бога. І інколи Бог проговорює до нас дуже нестандартно. Порівняно недавно, буквально декілька тижнів тому, мені написав один брат, який якраз і належить до нашої онлайн аудиторії, який дивиться наші проповіді через інтернет. І він попросив, він каже: "Пастир, рік в тому у тебе була проповідь на тему 2025 двокрапка, що далі?" І він каже: "Ця проповідь настільки сподобалася моєму синові, що він перед тим, як заснути, обов'язково слухає її кожного вечора". Ну, я подумав: "Окей, під мої проповіді засинають, так собі комплімент, якщо чесно, але нехай, якщо це спрацьовує як заспокійливе, то хай уже буде". Разом з тим той брат далі продовжує і каже:
2:19 "Тепер треба, щоб ти видав другу серію. 2026 рік. Що далі?" Я так розумію, що я ризикую зайти в серіал, браття і сестри. Моя перша реакція на це була така: "Що далі, брате люби? Якби ж я знав, що далі, правда?" Але потім до мене прийшла думка: "Окей, можливо, ми не завжди знаємо, що далі буде, але погодьтеся, друзі, що у нас є Біблія і ми завжди знаємо і точно знаємо, чого Бог хоче." Я повторюся, можливо, ми не завжди знаємо, що далі буде, але ми точно і завжди знаємо, чого Бог хоче. І саме про це ми сьогодні з вами поговоримо. Тема сьогоднішньої проповіді 2026: Що далі?
3:05 Але почнемо із різдвяної історії. В Євангелії від Матвія в другому розділі описується така історія, така подія, яку ми усі знаємо і яка не раз демонструється для нас у ці святкові дні. Коли ж Ісус народився у Віфлемі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалиму прийшли зі сходу мудреці, запитуючи: "Де цар юдейський, який народився? Бо ми побачили його зорю на сході і прийшли поклонитися йому. Почувши це, Ірод, цар Ірод занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим. Тож, зібравши всіх первосвященників і книжників народу, він випитував у них: "Де б мав народитися Христос?" Вони ж сказали йому у Віфлеємі Юдейському, бо так написано
3:50 пророком: "І ти, Віфлеєме, земли Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде вождь, який пастиме народами Ізраїля". Тоді Ірод, таємно перекликавши мудреців, вивідав у них про час, коли з'явилася зоря, і пославши їх до Віфлеєму, сказав: "Ідіть і докладно розвідайте про диття. Коли ж знайдете, сповістіть мене, щоб і я пішов та поклонився йому". Вислухавши царя, вони пішли, і ось Зря, яку побачили на Сході, йшла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було дитя. Побачивши зорю, вони зраділи дуже великою радістю. І увійшовши в дім, побачили дитя з його матір'ю Марією. Впавши на коліна, вони поклонилися йому і, відкривши свої скарбниці, принесли йому дари: Золото,
4:35 Ладан та Миро. Та одержавши увісні застереження не повертатися до Ірода, вони вирушили іншою дорогою. Ви знаєте, ці останні слова, вони вирушили іншою дорогою. Вони якось по-особливому торкнулися мого серця. До цього моменту вони йшли одним шляхом. В них був один маршрут, але коли вони поклонилися Ісусу, Бог відкрив для них іншу дорогу. І раптом, ви знаєте, мені наче відкрилося це по-новому. Так само може бути у нашому житті. Зустрічі з Ісусом міняють маршрути. Зустрічі з Ісусом міняють сценарії. Але не просто зустрічі, поклоніння Ісусові, коли наше серце схилене перед ним. В результаті це врятувало життя для мудреців. Це
5:22 врятувало для них їхню подальшу долю, але цьому передавало те, що вони прийняли рішення схилитися перед новонародженим Христом. Усі ми сьогодні дивимося у майбутнє з певною тривогою, разом із тим із щирими сподіваннями. Яким буде наступний рік? Яким буде 2026? Якою дорогою ми підемо далі? Я вірю в те, що сьогодні, як і в часи мудреців, у часи, коли Христос народився, все залежить від положення нашого серця. Буде воно схилене перед Богом чи ні. Тож дозвольте поділитися тим, що, як мені здається, на мою суб'єктивну думку, Господь чекає і дійсно хоче побачити у нашому житті у 2026 році. Я дозволю собі
6:08 висловити припущення, що Господь хоче, щоб 2026 рік для нашого народу став роком смирення і богошукання. Ви знаєте, звісно, тут одразу треба уточнити, що мова не йде про смирення перед ворогом чи обставинами, чи якимись складними ситуаціями. Ні-ні. Я маю на увазі смирення, як глибоке усвідомлення нашої спільної залежності від нашого Творця. Давайте будемо чесними. Ми дожили до цього часу по Божій милості. Браття і сестри, якби майже чотири роки назад нам хтось сказав, що через чотири роки ми будемо в великому залі, будемо співати різдвяних колядок, будемо радіти, незважаючи на десятигодинні тривоги і майже такі самі виключення світла, а навіть часом і довше, а ми все
6:54 одно будемо славити Господа. Я вам скажу так відверто, якби мені Бог показав наперед все на чотири роки вперед, то я би тоді на старті сказав: "Господи, я напевно не ви впораюся. Я напевно не дам цьому ради. Але, друзі, ми дожили до сьогоднішнього дня. І причина, по якій ми дожили до сьогоднішнього дня - це наш Господь Ісус Христос. Це він наша опора, це він наша надія, це він наша сила. Ми можемо віддати йому честь, славу і хвалу. Ви знаєте, ми, звісно, вдякуємо усім захисникам і захисницям. Ми не втомлюємося говорити їм слова подяки, слова підтримки. Ми не втомлюємося сьогодні дякувати усім, хто причетний до того, що вистояла країна. Але, відверто кажучи, якби не Бог, то не дай Бог. Ключове запитання, яке вже сьогодні лунало: "Господи, але коли вже або
7:42 скільки ще?" Завершується четвертий рік війни і ми перебуваємо під атаками. От тільки вдумайтеся, буквально через декілька днів буде такий самий час, як час так званої Великої Вітчизняної війни від 22 червня до 9 травня 45-го року. Але тоді вже війська були десь приблизно під Берліном. А на сьогоднішній день приходить обезсилення, розчарування, бо здається, що кінця краю не видно. І ви знаєте, коли я про це міркував і я про це молився, Господь нагадав мені простий принцип, який я бачив в Писанні не один раз, але мені здається, що ще жодного разу не озвучував його з кафедри. Тим не менше, це принцип, яким я особисто керуюся і який дуже сильно мене підтримує і допомагає.
8:28 Принцип звучить так: на все свій час, але він, тобто час, може скорочуватися, а може подовжуватися на все свій час, але він може скорочуватися, а може подовжуватися. Ви запитаєте: "Про що ти?" Ну, дозвольте пояснити. Мова йде навіть не про те, що у нас в залежності від нашої вікової категорії різне сприйняття часу. В принципі, сприйняття часу воно відносне в залежності від того, скільки вам років. Може ви пам'ятаєте, друзі, як час тягнувся в дитинстві? Хто пам'ятає? Тоді здавалося, що кожний рік ти чекаєш, щоб стати на рік старше. І це здавалося таким великим досягненням, коли тебе вітають на день народження. Сьогодні інколи не знаєш, чи вітають, чи співчувають водночас. І в якийсь момент
9:16 це міняється. Час перестає тягнутися, а починає летіть. Мені здається, я вже говорив про це, що тут є дуже просте математичне пояснення. Справа в тому, що коли тобі три роки і ти чекаєш, доки стане чотири, то наступний рік в порівнянні з тим, що ти прожив, це третина твого життя. І воно природньо тягнеться дуже довго. А коли тобі 42 роки, то наступний рік він пролітає, бо це 142 частина твого життя. І в порівнянні з усім життям воно вже зовсім інакше сприймається. Разом із тим, в критичні моменти кажуть, що час ще більше прискорюється. кажуть, що в моменти, коли загрожує смерть і дивиться в обличчя, дивиться в твої очі, може все життя прилетіти як одна секунда перед очима. І в мене є знайомі, які мені про
10:02 таке свідчили і кажуть: "В момент, коли здавалося от-от трапиться невідворотнє, перш ніж ми зрозуміли, що Господь помилував і відвів, в мене перед очима прилетіло абсолютно все. Час сприймається дуже відносно, в залежності від ситуації. Однак, коли я кажу про те, що він може прискорюватись або подовжуватися, я маю на увазі доволі буквальні речі. Дивіться, я покажу вам декілька текстів Святого Письма, які це ілюструють і показують нам цю думку, і ми разом зможемо в цьому пересвідчитися. В Євангелії від Матвія в 24му розділі описані пророчі слова Ісуса про події, які чекали Ізраїль попереду. Він говорить: "Тож моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку або в суботу". Адже тоді буде велике горе, якого не
10:48 було від початку світу до тепер і не буде. Коли б не були ті дні вкорочені, то не спаслася б жодна людина. Але заради вибраних ті дні будуть вкорочені. Хм. Дивіться, ясно, що тут іде мова про, в першу чергу іде мова про події, які мали статися в Єрусалимі, коли в 70-му році нашої ери імператор Тит оточив це місто. І дійсно, була реальна підстава для того, щоб якомога швидше вибиратися з міста і не повертатися туди, якщо ти був на полі. Там є деякі уточнення, адже було зрозуміло, що місто приречене. Проте мене зацікавила не ця ось ця така історична картина, мене зацікавив сам принцип. Чи звернули ви увагу, що тут
11:34 сказано: "Моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку або в суботу. Моліться, щоб це не було взимку або в суботу. От в мене логічне питання: "Господи, а навіщо про це молитися? Хіба ти сам не знаєш, коли краще, щоб це сталося? Хіба ти сам не знаєш, коли зрештою це має статися?" І раптом я звернув увагу на це і подумав: в кожному сценарії є ряд чинників, факторів, який пов'язаний із людьми. І те, як це складеться, і те, в який час навіть дещо відбудеться, воно залежить не тільки від Божого задуму. Божий задум, що щось станеться або боже передбачення, що щось станеться. Але деталізація може відрізнятися. Це все одно станеться. А от коли це
12:20 станеться, залежить від того, як ви будете молитися. Якби молитва не могла вплинути на це, то яка різниця? Але він каже: "Моліться". Тобто є можливість це змінити. Це буде в суботу, чи це буде взимку, чи це буде влітку, чи це буде в четверг. Коли це станеться? На це має вплив молитва. Більше того, окрім того, що молитва впливає на буде це у більш вдалий і більш підходящий чи невдалий сезон, тут очевидно, що може бути скорочений час. Ради кого? Написано: "Ради вибраних". А хто такі вибрані? Ну, я думаю, це якраз ті, хто й молиться, ті, хто просить про це. Тобто може бути так, що наша молитва, наше ставлення, наш підхід, він скорочує дистанцію
13:07 якихось подій. Хоча це могло би бути довше, але по молитві через правильне серце змінюється. Разом з тим, ви скажете: "А може бути так, що Бог хотів би, щоб щось було коротше, а воно навпаки подовжується? Може, давайте покажу вам ще один текст Божого слова. В книзі Буття в 15-му розділі знову ж таки пророчі слова, але цього разу Бог говорить Авраамові. Тоді Господь сказав Авраамові: "Неодмінно знайш, що твої нащадки будуть приходцями, житимуть не на власній землі. Вони будуть поневолені і їх гнобитимуть 400 років. Але над народом, в якого вони будуть рабами, я здійсню суд, після чого твої нащадки вийдуть з великим майном". Уявіть собі, за століття, до того, як
13:55 народ Ізраїля потрапляє в полон, у Єгипет, Бог відкриває Авраамові, що таке станеться і навіть називає конкретний термін, конкретний строк 400 років. У мене питання, друзі, а хто з вас пам'ятає, скільки років народ Ізраїльський перебував у Єгипті до моменту, коли Бог його звідти вивів? 430. Або, як сказав один мій знайомий, 400 з гаком. А де ж той гак взявся? Де він береться? Якщо Бог хотів би, щоб це було 400, то чому з'явилося 430? Причому це буквально в тексті записано. Я дуже обережний в припущеннях, але знову ж таки мені здається, що все могло би бути інакше, якби не один гарячий
14:42 юнак єврейського походження, який був при цьому сином у палаці фараона визнаний. І в якийсь момент він піддався під нервовий імпульс і, як би сьогодні сказали, завалив свого супротивника. Мова йде про Мойсея. Знову ж таки, Біблія не каже нам про прямий взаємозв'язок, але моє особисте припущення: а що якби Мойсей не взяв справу в свої руки передчасно, якби він дочекався Божого водительства, Божого керівництва і він би міг тоді пройти іншим шляхом, іншим сценарієм? Не було би потім 40 років у пустелі. Цілком можливо, що оцей гак появився саме через то, що Мойсеєві треба було ще 40 років знаходитись у пустелі, проходити там певну внутрішню переплавку. І тоді би це
15:30 відбулося за 400, а не за 430. Пізніше ми подібну історію бачимо вже з народом ізраїльським. Вони теж про прогуляли по пустелі 40 років, які не мали там ходити. Бог запланував для них, що вони будуть трошечки більше одного року в дорозі. Хтось каже, вони могли пройти не за 40 років, за 40 днів. Бог не мав на увазі 40 днів, бо він спеціально привів їх до гори Синай, щоб сформувати з них націю, щоб дати їм заповіді. Вони біля гори Синай провели достатньо багато часу, бо треба було побудувати скінію, прийняти розуміння. Бог ліпив їх там, а потім каже: "Заходьте". Підводить їх до кордонів. Ну і далі історію ми знаємо. Вони кажуть: "Ми не підемо, ми боїмося". В результаті починається нарікання і
16:16 плюс 38 років потрібних, та ні, зайвих, але Бог рахується з рішеннями людей. І тому цей термін може подовжитися. Ви знаєте, друзі, в перші дні повномасштабного вторгнення, здається, що повномасштабне вторгнення, е, розпочалося в четверг зранку, правда? А це було в п'ятницю, вже на другий день я навіть перепровірив спеціально. Мені приходить повідомлення в одній із в одному з месенджерів у Ватсапі приходить повідомлення із закордону. Я прочитав його, воно було англійською мовою. І я, відверто кажучи, ну так спершу розгубився, думаю: "А чого мені написали?" Потім зрозумів, що десь мій номер телефону десь там в якихось міжнародних чатах був. І один чоловік
17:02 вирішив поділитися зі мною пророцтвом, яке напередодні повномасштабного вторгнення, у середу, тобто позавчора на той день, прозвучало і ще війна не почалася, але це просто вже прозвучало. Я вам зізнаюся відверто, я дуже обережний стосовно всяких пророцтв, бо як хтось сказав: "нема пророка без пророка". Знаєте, ну, всі ми, Біблія каже, частково бачимо і частково пророкуємо. Будь-яке пророцтво, воно не може ставати на один рівень з вірнішим пророчим словом Божим. І воно може бути часткове, вибіркове, інколи помилкове. Біблія каже: "Хай роз розмірковують про нього, хай дають пророцтво оцінку". Це окрема тема. Разом з тим, я вірю, що Бог може говорити
17:48 через пророцтво. І коли я це прочитав, я так спочатку так скептично поставився, а тим більше побачив, що брат з Африки прислав. А я вам скажу відверто, в мене немає ніякого, скажімо так, ну, негативного ставлення до африканців. Але якщо десь і виникають якісь дивні просто, то скоріш за все вони приходять чомусь з Африки. Недавно ви чули, 25 січня один обізвав себе Ноєм, бо назвав, я навіть не хочу сказати, і пообіцяв, що 25 січня буде потоп. Чула таке чи ні? всесвітній. Вони ковчега якогось будували, вони щось там собі придумували. Я я коли побачив, що просто з Африки, я думаю, так цікаво, що ж там таке, так якось скептично зізнаюся. І я вирішив прочитати. Із перших рядків мені здалося, що це
18:36 просто від Господа. Чого мені так здалося? Бо як для далекої африканської країни так точно передати суть того, що відбувалося, тим більше ще до того, як це почалося, ну, скоріше за все, що це Господь їм показав. От давайте я навіть вам розкажу, що там, що там було. Дивіться, було так приблизно показано, я своїми словами перекладу, що вторгнення неминуче, тобто це до, що вторгнення станеться і це буде спроба Російської Федерації відродити радянську імперію, бо той дух там ще не вмер і він хоче знов і знов загарбувати території. Але далі була така позитивна і обнадіюча фраза: "Бог використає Україну, щоб нанести
19:22 удар по цьому духові і поразити його в голову". Наступні благословіння для України будуть більшими, ніж попередні. Бог дасть тривалий мир, а теперішні потрясіння потрібні, щоб викрити те, що поки приховане в темрі темряві, щоб таємне стало явним. І далі було показано, що Україна зазнає руйнувань, спустошення, але на певний час. І десь я особисто почувши це, поставивши, звісно, з певною доро долею, ну, не те щоб недовіри, але такої критичної оцінки, бо знову ж таки не можна все сприймати за чисту монету, я так себе почитавши, зрозумів, що це точно не не на два-три тижні, бо велике спустошення, велике руйнування, а з іншого боку, що це не на надто довго, це на певний час. І далі
20:07 навіть стояла конкретна дата. Можна я вам чесно розкажу? Ви нікому не розкажете, браття і сестри. І далі була дата. А з 2024 року почнеться відновлення. І ось ми знаходимося в кінці 25-го. І війна триває. І, звісно, є якісь є об'єкти, які вже відновлюються, але це не те відновлення, про яке можна було би думати. І ось в мене, я мало з ким ділився цими думками, мало кому показував, бо в мене в самого, ну, знаєте, такий суто український підхід: "Поживем побачимо". І я собі так його зберіг, просто зафіксував, що ось таке було. А потім, коли 24-й рік пройшов,
20:55 а в принципі війна триває, все стає не краще, а в якихось моментах ми втрачаємо території, ситуація погіршується. В кінці 24-го вибори, на які дехто дуже сильно покладався, вони вибори в Сполучених Штатах призвели в значній мірі до розчарування. І ось проходить цей час, вже 25-й минає. І у мене питання, можливо, ну, це моє особисте питання, а можливо ви розділите мої роздуми зі мною. У мене питання: чи це обов'язково значить, що дата не збулася? Чи це обов'язково значить, що все сказане у цьому пророцтві було неправдою? Далі. Якщо ця дата не збулася, чи це значить, що всі пророцтва неправильні?
21:41 Їх взагалі не треба вірити в дар пророцтва і і практикувати його і так далі? Друзі, з моєї точки зору, очевидно, що ні. Я задумався, а що, коли в Божому ідеальному плані була Божа воля на те, щоб у нас все закінчилося і з 24-го почалася відбудова, але втрутилися в дію якісь людські фактори. Я зараз, знову ж таки, це не політологія, я зараз не хочу давати навіть власної оцінки, що це могло бути і як це могло бути. Але сама ідея, а що, якщо дні могли подовжитися через певні обставини і зокрема через людський фактор? Я покажу вам ще один текст Божого слова і ми тоді підемо далі. Але я хотів би трошки на цьому ще зупинитися, щоб роз'яснити, як воно може
22:28 працювати. Дивіться, Євангеліє від Матвія, 15-й розділ, останній із таких великих текстів. Але давайте подивимося. Вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира і Сидона. Жінка Ханаанка з тих околиць вийшла і кричала, гукаючи: "Господи, сину Давидів, помилуй мене, бо мою дочку тяжко мучить біс". Але він не відповів їй ані слова. Підійшли його учні та почали просити його, кажучи: "Відпусти її, бо вона кричить нам у слід". У відповідь він сказав: "Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїля". Вона ж підійшла, поклонилася йому і каже: "Господи, допоможи мені". А він у відповідь промовив: "Негодиться брати хліб у дітей і кидати щенятам".
23:13 Вона сказала: "Так, Господи". Але щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів. Тоді Ісус сказав їй у відповідь: "О, жінко, велика твоя віра, нехай буде так, як ти хочеш". І видовжила її дочка тієї ж миті. У чому тут суть? На чому я хотів би зробити наголос? Дивіться, приходить жінка з іншого народу, з язичницького народу, і каже Ісус: "Моя донька дуже сильно страждає від демона, від біса. Уздоров'ї, звільни її". А Ісус відповідає: "Я не посланий зараз до вас. Я посланий тільки до овечок із дому ізраїлевого". Тобто, вдумайтеся, чому ти не посланий до них? Бо я зараз працюю тільки з євреями. Але якщо подивитися в
24:00 історичній перспективі, це могло би бути витлумачено так: "Але почекай, ще приблизно три роки моєї проповіді і мене розіпнуть. Потім я на третій день воскресну. Потім я на 40-й день вознесуся, а потім на 50-й день після Пасхи зійде Святий Дух і мої учні апостоли стануть посланцями до всього світу". Правда? Спершу в Юдеї, потім в Самарії і тільки потім аж до краю землі. Тобто, можливо, десь років через 20 до вашого краю доберуться. Господи, якщо так багато чекати, і це є логічний, реальний план, а чи є якийсь спосіб ці процеси прискорити? І дивіться, вона чує від Ісуса не дуже комплементарну фразу, і воно там звучить
24:47 на порівнянні: "Я посланий до загублих овець дому ізраїлевого". І недобре взяти хліб і кинути його щенятам. Тобто вівці протиставляються щенятам, собакам. І як правило нас тригерить саме це. Ісус, як ти посмів обізвати людину в такій критичній ситуації? Це не політкоректно. Як ти посмів порівняти її із собакою? Мене теж довший час це мучило. І я навіть пам'ятаю, був момент, коли я молився. І це не тоді, коли я там навіть читав і розмірковував, просто молився. І раптом мені приходить як відкриття, як рема, як слово від Бога. Це слово собаки, яке тут вживається, говорить про історичне минуле цієї нації. Перевір, що таке собаки. Я так якось несподівано
25:32 мені було. Думаю, так, треба подивитися. Зібрав всі словники, всі енциклопедії біблійні, які в мене були. Як я почав дивитися, а виявляється, кого євреї називали собаками. Точніше, навіть в синодальному перекладі використовується поняття псами. Вони називали псами, собаками. певних вид, скажімо так, розпусної поведінки, так звану культову ідолопоклонниську проституцію у випадку, кого назвали б саме, якщо це було пов'язано із чоловічою проституцією, із гомосексуалізмом. І ось для єврея навіть сказано в Торі, в законі, що плати або грошей, які були зароблені повією і псом, не внось до
26:17 храму. Я, коли почав далі досліджувати, чекайте, так, Сидон і Тир, це було якраз гніздо, це була серцевина того поклоніння, поклоніння Аалам і Астарті, яке супроводжувалося саме такими явищами. А що, коли Ісус не образив цю жінку, а показав їй корінь її проблеми? А що, коли він не принизив її, сказавши, що ви ви ви ж ви ви ви собаки? Він не сказав їй: "Геть, собако!" А що, коли він показав їй, звідки береться ось цей демонічний вплив, який досягнув до її дитини? І тоді все стає логічно. І він каже: "Чекай, не можна взяти хліб у дітей, кинути щенятам". Хто такі щенята?
27:03 Це діти собак. От твоя донька, як ти дивуєшся, що вона під демонічним впливом, якщо ваші в вашому народі з покоління в покоління практикують таке беззаконня? Хіба це диво? Але я зараз не можу, бо зараз ще не час. І що каже йому ця жінка? Вона каже: "Слухай, але щенята їдять крихти, які падають зі столу". По суті, вона визнала це. Якщо з цієї точки зору дивитися, тоді все стає на свої місця. Вона смирилася і вона покаялася. Вона каже: "Да, да, ми такі, да, ми з такого народу, да, нам є за що каятися. Але слухай, ну якщо і хоча би крихточка впаде, може це ще не буде час годувати собак, але хоча би під час того, як ще діти їдять ще в твою епоху, не
27:48 дожидаючись, умовно кажучи, коли до нас дойдуть якісь апостоли через 20 років, якби хоча б зараз, хоча би крихточку. І Біблія каже нам, і це так цікаво звучить, Біблія каже: "В той же час, тієї ж миті видужила ця дівчинка". Браття, сестри, знаєте, що я зрозумів? Я зрозумів, що на все свій час, але він може скорочуватися, а може подовжуватися. Так от, що скорочує час? Час скорочує смирення, час скорочує богошукання, час скорочує визнання своїх недосконалостей. А подовжує час гордість. Гордість подовжує впертість, подовжує
28:34 смиріння. Коли ми приходимо до Господа і ми кажемо: "Господь, ми абсолютно залежні від тебе". Так, Господи, не ми цю війну починали, але ми молимося, щоб вона закінчилася. Хтось бажає, щоб вона не закінчувалася ніколи. Хтось тішиться тим, щоб вторгся на чужу землю. Так, Господи, ми жертви, ми не провокували цю війну, ми не напрошувалися на цю війну, але раз так сталося, ми сьогодні просимо: "Боже, помилуй нас". І це так співпадає з тим, що Господь каже в одній із найвеличніших обітниць Старого Заповіту. Я думаю, ми всі знаємо цей текст. Якщо мій народ, каже Господь, який носить моє ім'я, впокориться і почне молитися, шукаючи спілкування зі мною, якщо відвернеться
29:21 від своєї дороги зла, то я почую в небесах, прощу їхні гріхи і оздоровлю їхню землю. Моя молитва сьогодні, Господи, оздоров, ізціли нашу землю. І цей час може скоротитися, браття, сестри, він може скоротитися. Ви знаєте, ми бачили за цей час, за чотири роки багато чудес, але давайте будемо чесними. Коли були основні чудеса, які ми бачили в 22-му році, правда, коли все починалося і стояло питання: "Київ за три дні все впаде, все рухне? Слава Господу! Бог зберіг, Бог захистив, Бог відігнав загарбників від Києва. Бог не дав висадитися в Одесі через шторм. Бог Бог втручався за нас дуже сильно і дуже
30:07 явно. Але якщо так чесно зізнатися, а коли ми найбільше кричали і кликали до Бога? Ну давайте чесно, це теж був 22-й рік. В мене питання: а якби ми продовжували так кликати, так надіятися і так молитися, наче все, абсолютно все залежить від нього. Хтось сказав: "Молися так, наче все залежить від нього. Працюй так, наче все залежить від тебе". І друга сторона теж важлива, але якби наше серце настільки приліпилося до нього і настільки спрямувалося, я вірю, що цей час міг би скоротитися. Друге, про що я хотів би сьогодні сказати, це те, що яким може бути 2026 рік для нашої церкви, бо зрештою він таким і оголошений для нашої церкви. 2026 рік - це рік євангелізації та
30:54 місіонерства. Я не буду зупинятися на цьому надто довго, бо наша проповідь, вона сьогодні схожа, знаєте, на різдвяну ялинку. Широкий перший пункт, а далі буде вужче, вужче і вужче. Але тим не менше, я хотів би нагадати бачення для нашої церкви на рік, який перед нами. Перше, кожна людина приводить до Христа ще одну людину. Якщо можна, покажіть, будь ласка, на екрані. Друге. Домашня церква, кожна домашня церква проповідує про Ісуса там, де в нас знаходиться і там, де ми живемо, всі знають про Ісуса. І третє, кожна церква відкриває мінімум ще одну церкву. Рік євангелізації і рік місіонерства. Ви знаєте, мені доводиться бувати в багатьох місцях і особливо після того, як ми ввійшли в великий зал,
31:39 чути від різних людей запитання стосовно того, ну, як воно от як у великому залі. Але два найчастіших запитання, які мені ставлять, де б я не був стосовно нашого великого залу. От навіть, я думаю, не здогадайтесь, яке запитання номер один. Найчастіше запитання. Скажіть, будь ласка, а ваші стіни це вони такими залишаться, чи ви їх все-таки доробите? Питання номер один. Не повірите. Дехто навіть мене питає, каже: "Ми знаємо, що ваша церква задає тренди, задає тенденції. Може, це вже мода така, а ми проспали? Може, це так і має бути?" Такий, як воно називається? Лофт. Лофт. Ну, знаєте, я часом жартую, що буває так, що людина починає ремонт, хоче зробити в стилі хай-тек, а получається
32:24 гроші закінчились в стилі хайтак. В нашому випадку так не буде. Я всіх заспокоюю. Я кажу: "Друзі, все буде у свій час і стіни доробляться, все буде завершено". І навіть можете в цьому не сумніватися, бо Господь дав нашій церкві це помазання починати і завершувати. Я більше того, знаєте, як жартую, я кажу, що те, що ми зараз збираємося ще на завершенні до кінця зовнішні в плані зовнішнього оздоблення будівлі, мені дуже схоже на одну духовну істину. От дивіться, на що це схоже. Христос уже вселився в нас, але в нього ще там багато роботи. Згодні зі мною, браття і сестри? Ми вже збираємося у великому залі, але ще є процеси, які не завершені. Тепер друге питання. Знаєте, яке друге питання? Найпопулярніше після
33:11 першого. Друге питання: а скажіть, а в вас і далі в великому залі стільки саме людей кається, як в тому залі? Чи може менше, а може більше? Людей цікавить, чи продовжують каятися люди. І знаєте, що я подумав? Це в значній мірі обумовлено тим, що наша церква є, ну, я не побоюся цього слова і це не є гордістю з нашого боку, але так склалося, таку Бог дав благодать. Наша церква в цьому плані є прикладом. Вона є свого роду флагманом в показувати, що люди можуть каятися не тільки в час миру, але в час війни йти до Ісуса. що люди можуть приходити до Ісуса не тільки тоді, коли, умовно кажучи, так склалися критичні обставини, як біда до порога, то всі побігли до Бога. Але й тоді, коли ситуація
33:57 більш-менш стабільна і так далі, люди можуть іти до Бога. І тоді, коли ми їм надали якусь матеріальну допомогу, там роздали гуманітарку і тоді, коли ніхто нічого не дає, ніякої гуманітарки, бо, ну, на превеликий жаль, в деяких моментах люди переживають виключно гуманітарне пробудження. Поки щось дають, то багато людей, потім не дають. Ну, люди взяли, що їм потрібно і сказали: "Дякуємо". Але більше нас нічого не цікавить. І не за нашою церквою слідкують. А як так? Ви, напевно, ви напевно знаєте якийсь секрет, що у вас постійно люди каються. Браття сестри секрет правда дуже простий. Це той дух євангелія, який поселився в наших серцях. Це те бажання, співчуття стосовно невіруючих людей, які Бог дав нам. Дух євангелія, який
34:43 пронизує собою нашу церкву. Я хочу наголосити на цьому. Наш наступний рік - це рік євангелізації. Давайте не ставитися до проповіді євангелія, як до чогось звичного, як до чогось буденного. Це це велике чудо, я вам скажу. Покаяння кожної душі - це можливо більше чудо, ніж зцілення від якоїсь смертельної хвороби. Бо зцілення від смертельної хвороби воно все одно на конкретний час. Всіх, кого Бог зцілив від якоїсь хвороби, все одно рано чи пізно відійдуть у вічність. Але коли людина знайде Ісуса, вона в вічності буде жити. Браття і сестри, це велике благословіння. Це велике чудо. І ви знаєте, таке маленьке спостереження. Минулої неділі я сидів на балконі. І скажу вам, коли ти сидиш на балконі, ти
35:28 бачиш богослужіння трошечки інакше, як з першого ряду. Воно виглядає трохи інакше. До речі, може я зробити невеличку паузу і попросити тих, хто сидять в в партері, правильно сказав чи ні? Дати аплодисменти тим, хто сидять на балконі. Можемо ми привітати Балкон. Дорогий Балкон, чи можу я попросити вас віддячити аплодисментами для тих, на кого ви дивитесь звисока? Бачите, браття і сестри, балкон із нами. Я сидів минулого разу на балконі. Я навіть запостив сторіс в Instagram, що я сиджу на балконі. І молодь на мене інколи так трохи з коса поглядала. Каже: "Ну, вони не казали цього, але я так читав їхні думки. Нічого собі. Пастор
36:15 Коля минулий раз, як проповідував, то казав не брать телефонного служіння". А тут сторі постов і там ще щось загляде. Каюсь, приношу щирі публічні вибачення. Піддався спокусі. Ну, мені так хотілось зафіксувати, що я на балконі сиджу, розумієте? І ось окрім того, що з балкону дуже гарна видимість, з балкону видні деякі речі, які я зазначив, які не видні з першого ряду. Наприклад, з балкону видно, що коли починається заклик до покаяння, то частина людей, наших братів і сестер, я не знаю чого, можливо вони спішать зайняти столики в МДЦ, можливо, в них якісь термінові справи. Я я не знаю, я говорю зараз без жодного засудження, але з балкону дуже добре видно, що частина наших людей, не
37:02 дочекавшись кінця служіння, подумавши, що заклик покаяння вже не для них, на секундочку, можливо саме для вас. вони спішать залишити зал і і спішити по своїм справам. Мовляв, пісні поспівали, проповідь основну послухали, ну, а заклик до покаяння, ну, то ж тож, так би мовити, ну, хай люди, які прийшли перший раз, то для них. І знаєте, друзі, я, коли так побачив це, знову ж таки, я не знаю, в кожного свої особисті причини для цього, своє сприйняття, жодного засудження. Просто констатація факту. Коли я побачив, я раптом подумав: "А що, якби ми почали ставитись до покаяння як до святині? Що якби ми почали ставитись до того так, як воно насправді і є? До того, що в цей
37:48 момент, коли лунає заклик до людей, яким це дуже потрібно, щоб сьогодні прийняти Ісуса, примиритися з ним, всі інші, кому це, можливо, вже не потрібно, ми залишалися в глибокому молитовному стані. І в цей момент, коли іде духовна війна, ми ходатайствували в дусі за людей, які мають проходити наперед. Ми промолювали кожну людину. Ви розумієте, в цей момент іде боротьба. Диявол каже людині: "Не виходь, на тебе всі будуть дивитися. Свої думки теж в борються". І Дух Святий в цей момент говорить: "Це для тебе Ісус за тебе помер. Він тебе кличе. Тобі треба залишити свій гріх. Сьогодні твій день, щоб покаятись". Іде боротьба. Браття, сестри, якби ми могли прийняти таке рішення в цей час
38:34 присвятити свою увагу в тому, щоб боротися за душі людей, рік євангелізації. Хай євангелізація буде нашим пріоритетом в тому, щоб ми приводили людей, в тому, щоб ми молилися за людей, в тому, щоб ми по-особливому цінували це і ставились до цього як до чогось дуже і дуже цінного і дуже і дуже важливого. Другий момент - це рік місіонерства. І знаєте, тут є відмінність, бо якщо до євангелізації покликаний абсолютно кожний, бо писання говорить: "Ви будете мені свідками, коли зійде на вас Святий Дух". Дух Святий зійшов на всю церкву. Не тільки на апостола Петра, якому треба було проповідувати в день П'ятидесятниці, не тільки на інших апостолів, він зійшов на всю церкву. Кожен з нас має це покликання. Дух Святий кожного з нас спонукає бути свідком. То з місіонерством трохи не так, тому що ти
39:22 маєш бути свідком всюди, де ти є. Але щоб почати церкву, це мамуть бути люди, які мають окреме для цього покликання, які мають до цього певний дар або поучаствувати в цьому процесі. Ну, звісно, що то не для кожного, а тільки для тих, хто має цю специфіку. Я думаю, що більшість із нас знають, що буквально декілька тижнів тому нашій звітній річній конференції наш пастор Пилип, старший єпископ об'єднання на той момент передав це служіння в вашому покірному слузі. І скажу вам, для мене було таким символічним, дуже особистісно зворушливим моментом, що перше, що я міг зробити, прийнявши це служіння, це на три дні поїхати на місіонерський виїзд
40:09 із тими людьми, які відгукнулися і сказали: "Ми хочемо приймати в цьому участь". Ясно, що це не для всіх. Ми з того всього переліку людей, які хотіли туди поїхати, відібрали тільки 11 чоловік. Якщо Бог дозволить, в наступному році, деякі вже стартують процеси, ми відкриваємо щонайменше три церкви у великих містах, в різних точках України. Ми ми починаємо абсолютно новий підхід. В нас в квітні буде місіонерська школа. Я вірю, що Бог сильно благословить. Але для мене особисто це було настільки трепетним, що буквально перше, це те, що стосується спасіння людей і досягнення їх там, де ми ще їх ніколи не досягали. Рік євангелізації - це для всіх. Рік місіонерства, можливо, це для тебе, можливо, ні. В кожного свій
40:56 дар, своє покликання. Але, можливо, в цьому році саме, коли ти будеш молитися, Господь торкнеся твого серця і скаже, що він посилає тебе. Не значить прямо зараз, але ти приймеш цю іскорку, яка може потім розгоратися і перетворитись на великий, великий великий вогонь. Ви знаєте, ще один момент, який нещодавно мене зворушив. Мені довелося побувати ще до передачі служіння. Так склалося, мені довелося побувати в поїздки, пов'язані зі служінням на святій землі, як її називають у Ізраїлі. Якщо можна, покажіть, будь ласка, картинку, яка по-особливому якось так вона відгукнулася всередині мене. І це фото я зробив буквально два-три тижні назад. І так, я знаю, що частина з вас зразу мені
41:42 заздрять, що хтось море давно не бачив, а я тут, так би мовити, скористався такою нагодою. Але тим не менше, це містечко, яке ось тут показано, якщо можна, поверніть попередньо. Оце старе місто, яке тут показано, це місто Яфа. Можливо, ви колись бачили соки Джафа. Оце звідти, звідти торгова марка. А далі на горизонті це вже нове місто. Це Тель-Авів. Яфі 4 000 років. На секундочку, Києву кажуть, що півтори, Яфічотири. Та Львів молодший, це, так би мовити, прапраправнук Яфи. Ми його побудували на початку X століття, вже коли почалося повернення євреїв в таких більш масових масштабах. Але коли я там мав буквально декілька годин, щоб
42:27 пройтися і помолитися на цих історичних, безперечно, місцях, десь в цьому якраз десь в цій місцевості, можна наступне тепер показати, десь от серед цих от будиночків, там вверх піднімаються вулички старого міста, знаходиться один будинок, біля якого мені захотілося помолитися просто так, знаєте, внутрішньо не того, що я вірю в містичність якихось місць, я вірю в те, що Бог чує однаково і в Ізраїлі, і в Україні. От і біля стіни плачу, і в моїй таємній кімнаті я вірю, що Бог чує однаково. Але все ж таки якийсь символізм певний був і з цим пов'язаний. І біля одного місця я особливо хотів помолитися. Знаєте, що то за місто і з чим взагалі в Біблії пов'язана міс місто Яфа? З двома персонажами. Перший
43:14 персонаж - це неслухняний пророк, якому Бог сказав іти проповідувати в Ніневію, а він купив квиток на корабель. Я весь час наголошую: "Купив квиток, бо непослух ніколи не буває безплатним. Ти заплатиш за свій непослух". Купив квиток, сів на корабель і відправився в протилежний бік, в сторону Іспанії, в місто Фарсіс. Ви запитаєте, звідки відправився? з Яфа, яка в біблійній грецькій мовній версії названа Іопія. От звідси десь відправлявся пророк Іона. І через століття в цьому самому місті ще одному чоловікові, якого співпадіння чи ні, не знаю, називали Симон, син Іонин.
44:01 В цьому самому місті, звідки Іона відпливав, йому являється водіння. І з неба спускається таке полотнище, наповнене всякими некорними продуктами, які ми з вами любимо. І він дивиться на це все і каже: "Господи, не буду це їсти". А Бог каже: "За коли їш?" І мається на увазі, що він має піти і проповідувати язичникам. І ось таке символічне поєднання. Я, гуляючи в цьому старому місті, там навіть є будинок, хоча я думаю, що то не той будинок, але є будинок, в якому написано, що це дім, на даху яковому Симону Петру, сину Йонину було показане це видіння. Я зупинився біля цього дому, сів там на камінь і кажу: "Господь, хай
44:48 моє серце завжди буде відкритим до тебе. До кого ти мене хочеш послати? Не таким, як у Йони, який звідси з цього міста поплив з точністю до навпаки, а таким, як у Петра. Може не хочеться, може незрозуміло, що ти посилаєш мене засвкувати цим людям, що ти побуджуєш мене зустрітися з кимось, що ти, Господь, мене спонукаєш до того, що, можливо, мені не дуже лягає, не дуже мені легко, але, Господь, хай моє серце буде відкритим до цього, щоб я не був Йоною, а я в даному випадку був Петром. У мене просте запитання, завершуючи цю думку, а куди Бог посилає тебе? До яких людей? І хто ти в цій ситуації? Ти Йона чи ти Симон? Чи ти послухаєш це? Чи ти вибереш заплатити і плисти в протилежний
45:36 бік і повернутися назад у череві кита? В кожного свій вибір. Рік місіонерства, рік євангелізму. До чого Бог кличе конкретно тебе в цьому році? І врешті це підводить нас до останнього питання. Ми фінішуємо. 2026 для мене особисто. Я з умис поставив три знаки питання. Я так вірю, що було б дуже добре, якби для нашої країни це був рік смирення і богошукання. Для нашої церкви ми вже оголосили цей рік євангелізації та місіонерства. Але яким він буде персонально для мене, персонально для тебе? Це залежить від твоїх і моїх рішень. Але у підсумку саме з кожного з нас і складається церква. І саме з усього, усіх спільнот, які
46:22 об'єднуються разом. І складається наша країна. Я колись бачив в одній церкві на виході такий плакат. Він мене зацікавив. Часто про це згадую. Там було написано: "Подумай, якби всі відвідували церкву так часто, як ти, то скільки б там було людей?" Якби всі служили в церкві так, як ти, то яким би було служіння? Якби всі проповідували невіруючим про Ісуса так, як ти, то скільки б людей спасалося? І там цілий перелік, якби всі робили так, як ти. І воно трохи змінює сприйняття. Мені недавно потрапили на очі слова одного єврейського рабина, який навчав своїх послідовників, учнів і сказав: "Коли ви підете до людей, вони вам
47:08 скажуть: "Чого ти просто не залишиш мене в спокої? Іди займайся своїми справами, а мені дай спокійно займатися своїми". Ну що такого, що я спокійно сверлю дірочку у дні свого маленького човна? Яке тобі до цього діло? І цей раб каже: "Якщо ви почуєте такі заперечення, відповідайте на це". Справа в тому, що човен у нас один на всіх і в ньому ми всі разом. Якщо ти десь тихенько сверлиш дірочку, то це не твоя приватна справа, бо є питання спільного. Ми всі разом. Наша проповідь сьогодні називалась 2026 рік. Що далі? Що далі, друже? Що далі для тебе? Що далі для кожного з нас? Це залежить від твоїх і моїх рішень. І
47:54 починаючи цю проповідь, ми читали про мудреців. Пам'ятаєте, вони прийшли одним шляхом, вони схилилися перед Ісусом. І далі написано, що вони пішли назад іншою дорогою. Недавно я дізнався цікавий факт про одну різдвяну картину, яка виставлена у галереї Флоренції. І коли люди підходять до цієї різдвяної картини, вони дивуються тому, як можна було таке намалювати. Я навіть думав вам показати на екрані, а потім передумав, бо там різдвяна картина: Марія, Ісус на руках, пастухи схилилися, мудреці. Різдвяна картина. Тільки Ісус дуже негарний. Я спеціально вирішив вам її не показувати. В Ісуса якесь непропорційне
48:40 обличчя. Дивиться він кудись незрозуміло куди. І всі підходять до цієї картини і дивуються, що це таке. Знаєте, що екскурсовод, який вводить там тури, він кожного разу повторює одне і те саме. Каже: "Розумієте, як вам картина? Гарна?" О, ні, не гарна. Якийсь такий Ісус, немовлятко. Він мав би бути такий гарненький, а тут якось його так не дуже добре зобразили. І цей екскурсовод каже: "Знаєте чому? Вся справа в тому, що ця картина ніколи не була намальована для того, щоб висіти в музеї. Вона була від початку задумана так, щоб на неї дивилися, приєднавшись до пастухів і до мудреців, які схилилися. Каже: "А тепер присядьте". І коли відвідувачі цієї галереї присідають і дивляться знизу вгору, то виявляється, що Ісус не просто
49:27 красивий, а він ще й дивиться їм прямо в очі. Ось так продумані пропорції. І знаєте, що я зрозумів, друзі? Я зрозумів, що щось подібне відбувається із нашим життям. Інколи ми можемо не розуміти Божих планів, інколи ми можемо не розуміти Божих шляхів. Але можливо причина саме в тому, що наше серце не перебуває у правильному положенні. І нам треба просто схилитись з мудрецями, з пастухами. І так, як мудреці, поклонившись Ісусу, можливо, переосмисливши щось, помінявши якісь пріоритети, прийнявши якесь рішення піти далі іншою дорогою. Я хотів би, щоб ми зараз звершили молитву спершу дещо незвично, щоб ми не вставали, а просто отак от сидячи, бо так, напевно, буде зручніше, що ми просто схилилися сидячи.
50:15 Давайте ми просто зараз схилимося перед ним і цей рік, який чекає на нас попереду, присвятили йому, щоб склившись перед ним, ми отримали правильне бачення того, що відбувається. Ми отримали розуміння нашої дороги. І ми могли в такому смирінні, у визнанні його влади, у визнанні його всемогутності, у визнанні його суверенності, його царювання, ми могли сьогодні сказати: "Господь, моє життя, воно не моє, а твоє. Господь, ми молимося сьогодні до тебе, ми схиляємося, ми схиляємося, дух Божий, і ми дякуємо тобі за всі блага, за всі благословіння, які ти подарував нам до цього часу.
51:01 Господи, ти був з нами і ти є з нами. І цей рік, який перед нами, Боже, ось так символічно схилившись, ми присвячуємо тобі, Господи. Хай для нашої землі це буде рік смирення і богошукання. Просимо про це. Хай наш народ наверне свої серця до тебе, як можливо ніколи раніше, бо нам потрібно чудо. Окрім чуда ніщо не може врятувати і допомогти. Ми більше не надіємося на людей. Ми більше не надіємося на якісь ресурси. Ми надіємося тільки на тебе. Нам потрібно чудо, Дух Святий. І ми потребуємо цього чуда. А його можеш дати тільки ти, Господи. Хай це буде рік євангелізму і місіонерства для всієї церкви і для нас кожного зокрема,
51:48 щоб ми могли в цьому році привести до тебе, познайомити з тобою якомога більше людей, яких які ще не знають тебе. І хай, Господь, ми просимо, ми просимо, хай це буде рік твоєї волі для кожного з нас. Саме те, що ти приготував, саме ті рішення, саме та посвята, саме ті кроки, які ти передбачив. Господь, ми просимо, ми просимо, ми молимося. Давайте, друзі, ми зараз піднімемося і ми просто будемо благословляти. Благослови цей рік. От всі місяці, які попереду в тебе. Благослови січень. Благослови лютий, березень, квітень, травень червень липень серпень вересень, жовтень, листопад аж до наступного грудня. Благослови всі із 365
52:37 днів, які попереду. Проголоси, що Господь сьогодні кладе тобі в серце і що може вивільнитися через твої уста, яким ти хотів би бачити цей рік. Проголоси мир для себе, своєї сім'ї, для своєї країни. Проголоси радість, незважаючи на обставини, яка буде закорінена десь глибоко всередині. Проголоси втіху, тоді коли, можливо, буде важко, але хай приходить надприродня підтримка і надприроднє втішення. Проголоси перемогу в кожній із тих сфер, де ти цього потребуєш. Господь, ми молимося сьогодні, ми благословляємо цей рік, який попереду, і ми проголошуємо твою славу, Господь. Ми проголошуємо твою велич. Ми проголошуємо, Господь, твоє благословіння і твоє благовоління. Ми,
53:23 Господь, віримо, що цей рік це буде літо Господнє благоприємне, щоб не відбувалося навколо. Але ти з нами і в тобі, Господь, ми можемо стояти в вірі і з тобою можемо жити. І ми віримо, Господь, що ти зглянешся на покору народу свого і прискориться, Господь, відповіді на наші молитви і на наші благання. І прийде, Господь, твоя величезна слава і твоє благословіння. Ми благословляємо Господь відпускаючи 25-й, ми благословляємо 26-й рік. І ми, Господь, сьогодні відповідаємо у 26-му році. Що далі? Далі ми будемо з Господом, а Господь буде з нами. Далі ми будемо жити, далі ми будемо служити,
54:09 далі ми будемо вірити, далі ми будемо надіятися на тебе. І тобі, Господь, сьогодні все довіряємо і прославляємо тебе в ім'я Ісуса Христа. Амінь. Давайте дамо Господу слава. [музика] Дякую, що подивились це відео. Диявол кидає мільярди доларів. Тисячі, мільйони людей працюють на нечистоту, на гріх, на беззаконня. Поставивши лайк, підписавшись на цей канал, поділившись з друзями, ми зможемо розповсюдити віру, доброту, любов і царство Боже. Дякую вам. Благословляю
54:55 вас. Yeah.
