0:00 Найбільший початок стається на початку року. >> Взагалі, чого люди зазвичай з нового року щось хочуть собі змінити? >> Я дивлюся на себе в дзеркало і розумію, що Аполлона вже нема. >> Тут нарізали салат, а тут вже сіли писати цілі. >> Треба кожного тижня достатньо відпочивати. І в цьому проблема. Не в тому, що щось там з цілями не так. >> І ми дуже часто плутаємо бажання і ціля. >> Обов'язок створює стрес. Е, відчуття контролю створює драйв. Якщо у людини з'явився імпульс так написати цілі, вона просто сидить, виписує, що їй дійсно хочеться досягти. В принципі, людина може бути цілком щасливою, перемагаючи один раз в рік. [музика] >> Це моя новорічна резолюція за 2025 рік.
0:48 Я написала її вперше за багато років, і це був цікавий експеримент. Вгадайте, скільки пунктів з цього списку я виконала. Правильно, на сьогодні лише два. Аналізуючи розуміє, що десь не вистачило мотивації, десь плану дій. У чомусь часом просто перестала бачити сенс, наприклад, сісти на шпагат. Не знаю досі, навіщо я написала, але нехай буде. Наприкінці року вам також, ймовірно захочеться підбити підсумки і подумати над новими цілями на рік. Але як це зробити максимально ефективно і чи взагалі стратегія Новий рік нові цілі дійсно ефективна? Це подкаст Як це жити, а я його ведуча Альона Низовець. І сьогодні ми говоримо про переваги і
1:36 недоліки новорічних обіцінок собі. А допоможе нам розібратися з цією темою Петро Чорноморець. Петро Чорноморець кандидат біологічних наук та співзасновник системи просвіти Змінотворці. для підлітків сел та маленьких міст. Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та демократичної школи Майбутнє. >> Петра, вітаю. Ради бачити в нашій студії. >> Вітаю. >> Сьогодні ми поговоримо про новорічні резолюції. Розкажіть, будь ласка, чи ви пишете собі якісь новорічні цілі або обіцянки? >> Ні разу не було такого досвіду. >> Ну, як ее звісно, що я там типу в юності шукав якісь рішення там в підлітковому віці. Е, тобто я тестував багато різних
2:21 тактик, які тоді були м доступні. І таку хрінь я теж тестував. Я точно пам'ятаю, що, ну, от про новорічні я зараз не згадаю, але я пам'ятаю, що коли мені було років 10-12, я прям намагався писати чіткі плани дня, що в який час я робити так, бла-бла-бла. Ну, короче, пробував. >> Спрацьовували? >> Ні. >> Чому? От чому у одних людей це працює, а у інших ні? Ну, дивіться, тут є дуже багато моментів і навіть у тих людей, у яких типу працює, там ще треба придивитися, що саме працює. Аа значить, я би йшов так не як розрізнити людей, чому працює, чому не працює, а які можуть бути механізми в
3:09 основі. >> От, тобто які у нас є плюси у будь-якого планування? Перше, воно дає все-таки стратегічне бачення. Тобто це рамка, в якій ти розумієш ее як ухвалювати рішення. Якщо ти знаєш, яка у тебе дальня мета, то ти е, наприклад, можеш не робити якісь речі, які заважають досягненню цієї мети і робити якісь речі, які допомагають, да? Тобто без розуміння цієї рамки і стратегії, звісно, що нормально планувати і діяти не виходить. Це буде дійсно повний хаос. А от друге, це дає певне відчуття прогнозованості майбутнього, а для нас це важливо. Особливо, якщо в нас високий рівень стресу, то е без
3:55 прогнозованості, відчуття контролю нічого не буде. А от це мабуть такі дві основних точки, де це корисно. А ну або яким чином це грає в плюс. Отак я б сказав. Тому навіть люди, які дуже хаотичні, вони все одно заспокоюються на певний час, коли ця рамка є, тому що це дає оце от відчуття контролю, як мінімум. А проблема. М перша проблема у нас є такий психічний процес проти вимогам. >> Угу. >> От, ее, я його десь так описую, що от якщо людина, наприклад, вирішила помити посуд, тому що вже, ну, просто засрана кухня. От людина йде на кухню мити посуд, а тут її по дорозі зустрічає дружина або чоловік і питає: "Коли ти нарешті помиєш посуд?" Все,
4:41 ніколи. З цього моменту ніколи. Як тільки щось стало обов'язковим, для дуже багатьох людей це одразу всь от просто забрало падає і всь. Або навіть якщо забрало не падає, то все одно воно починає тиснути. Воно починає тиснути, створювати стрес і і ми перестаємо робити. Тут яка штука виходить, що якщо в нас є прогнозованість, то збуджується скоріше дофемінова система і можливо серотонінова трошечки, да, і вони нам дають відчуття спокою та впевненості в собі руху вперед. А якщо у нас є обов'язок, то це уже скоріше адреналінова, нероадреналінове. От і воно тисне. Або може бути гальмування всіх і і дофамінової, і адреналінової, і нерадреналінової теж. Вони можуть відгальмуватися, якщо у нас є відчуття обов'язку. І тоді у нас буде взагалі там типу завмирання, екстресова реакції.
5:28 Короче, так чи інакше, обов'язок створює стрес, відчуття контролю створює драйв. Але виходить, що план він одночасно може і те, і те активувати, і питання того, в якому, в якому співвідношенні, в який момент щось з цього буде спрацьовувати. >> Друзі, додаю у ваш список цілей на рік ще один пункт. Підписатися на Ліга Pro. Адже це гарантія того, що ви завжди матимете достатньо актуальної інформації та знань для ухвалення важливих рішень. Деталі за посиланням в описі під відео. >> От. Ну, перша штука, яка через яку плани часто не працюють, це те, що вони стають обов'язком і тоді навіть ті речі, які інакше би були зроблені, тепер не робляться. От ще одна проблема, яка у нас є, це
6:18 те, що насправді дофамін, про який я вже сказав, на ньому стратегічні речі не робляться в основному, тому що стратегічні речі передбачають довготривалу роботу >> і там, да, активація дофемінової системи потрібна, але вона має бути прям дуже якісно збалансована купою інших систем. які у нас є в мозку. От і тому якби план він дає відчуття тут і зараз, що от зроблю і драйв для того, щоб побігти і робити, але він не працює просто зазвичай довше, ніж кілька тижнів. Е, є окремі люди, яким вдається на кілька місяців протягнути ці речі.
7:03 От так, щоб воно працювало дуже довго, то або людина просто жорстко маньячить і зі сторони це виглядає стрьомно і потім призводить до якихось небажаних результатів. От. Ну, тобто якщо людина саме на драйві дуже тривалий час знаходиться, то вона, ну, поводиться практично так само, як людина на коксі або на метамфетаміні, тому що, власне, кокаїн і метамфетамін працюють через дофемінову систему. От, короче, людина, яка дуже довго на драйві, вона скоріш за все не в адекваті, вона робить помилки, вона розвалює стосунки. Ну, короче, там просто йдуть не дуже кльовий процес. А от або у людини, ну, хоча це можливо туди, що у людини щось дуже сильно болить і тому вона тривалий час на одному і тому самому болі рухається вперед. Але це ж
7:50 знову ж таки про що? Це про активацію ідофемінової, неродреналінової і інших систем е-е стресових. Е от. Ну і звісно, що людина на болі та на стресі теж робить рішення певним чином. І це теж не класно з точки зору е всієї якості життя, да? Тобто фокус уваги дуже звужений на конкретні задачі, а загалом якість життя від цього страждає і стосунки від цього страждають. От. Е, ну от мабуть десь так. Тому виходить, що в основному я б сказав, що план - це дуже цінна штука. як е стратегічна рамка. >> Угу. >> От. Але якщо він починає, якщо ми починаємо його занадто чітко прописувати, жорстко прописувати, робити обов'язкові якісь точки, коли і що, то це стає проблемою. Хоча, знову ж таки,
8:37 для деяких речей нам таймінг може бути цінним, але теж як дивитися на цей таймінг може бути, що я розумію, що для того, щоб у певний час щось було досягнено, для багатьох процесів треба час на розгортання. Іноді цей час на розгортання це там м місяці. Для якихось складних процесів, якщо залучаються, ну, короче, для якихось складних процесів це роки. Тобто виходить, що якщо я не враховую ці таймінги взагалі, то в мене виходить так, що якісь процеси не можуть статися, тому що я на них не заклав час на розгортання. От це теж виходить важливо, що десь дедлайни мають сенс, але якщо ці дедлайни дуже чітко прописані, то вони знову ж таки починають тиснуть і наспротив вимогам.
9:24 Е, і вони починають поступово дуже сильно розходитись з об'єктивною реальністю. Тому це прям складне складна задача, як з одного боку будувати правильні стратегічні е картини, е, з яких буде вибудовуватись успішна якась діяльність, а з іншого боку не починати задротити в дрібницях і і в результаті ставати неефективним. Коли ми говоримо про плани на наступний рік, то, е, мабуть, е, так, щоб прям чітко зрозуміти, в якою мірою і як саме цей план будувати, мабуть, це треба брати конкретні кейси. Що саме я пишу в цьому плані на наступний рік? >> О, оце важливо. Не новорічна, але все ж резолюція.
10:10 Повторюйте за мною. Я обіцяю собі підписатися на YouTube канал Ліга Life, щоб завжди мати доступ до якісного українськомовного контенту. Я обіцяю поставити вподобайку під цим відео, бо мені було цікаво та корисно. Я обіцяю написати в коментарях свої роздуми щодо новорічних обіцінок та списку цілей на рік. Хух, ви все зможете, я у вас вірю. От дивіться. В 2023 році Forbes Health та OnePOL провели опитування серед американців і подивилися, що ж люди записують в цих новорічних резолюціях. Найцікавіше, що більшість цих запитів стосувалися якраз зміни способу життя: більше фізактивності, фінансова
10:57 грамотність, а зменшення ваги та налагодження харчування. Відповідно, от я пропоную взяти якийсь один з прикладів і розібрати. От людина собі поставила за цілі а наприклад збалансовано харчуватися. Ми вже говорили з вами про харчову інтуїцію попереднього разу. А власне чи взагалі це може бути там річною ціллю? >> Ну, може бути річна стратегія, наприклад. >> А от, але знову ж таки, тоді це буде не плано. О, ще одна важлива штука стосовно планів. А коли людина малює план, то це виглядає таким чином, що вона намагається, ее, знову ж таки, плануванням та волею підмінити, е стратегічну роботу. Типу я тут і зараз
11:43 вимальовую, як я маю діяти цілий наступний рік, думаючи, що я тут і зараз розумніший і краще розумію контексти, ніж я це буду розуміти через місяць. >> Угу. >> От, тобто це в принципі якесь, не знаю, таке розщеплення психіки. Люди чомусь думають, що коли вони роблять щось погане, то це типу а якась а порушена частина психіки. А коли вони роблять типу щось добре, то це якась правильна частина психіки. А насправді це просто е як ота частинка, яка типу правильна, вона неправильно розуміє, значить, всю суть системи, якщо вона в постійному конфлікті або в регулярному конфлікті з іншими процесами. От тому, якщо ми
12:30 говоримо про їжу, то ми можемо собі уявити, що я там типу хочу зробити так, щоб у цьому році харчування було покращене. Але це тоді не робиться прописуванням конкретних раціонів і прописуванням конкретних дедлайнів. Це робиться так, що я починаю досліджувати, а чому і як я їм погано, що саме неправильного в моїй їжі. А пробую додати до свого раціону якісь продукти, які будуть корисні. Подивитися, що із того, що я вважаю некорисним, потенційно може бути витіснене і чим саме корисним я можу витіснити некорисне. Тестую це, да? І план може виглядати так, що я до березня, наприклад, спробую
13:17 відтестувати, як я заміняю частину, а там, я не знаю, макарон у своєму раціоні, а, наприклад, рибою та салатом. >> Чи виходить у мене замінити макарони рибою та салатом? А якщо не виходить, то чому? >> От, >> тобто це якийсь аналіз прямо від >> Да. Да. Я планую не те, що я заміню і не те, що я скасую, наприклад, там всі фастфуди і ее буду їсти тільки корисне, а я досліджую. Тобто я, наприклад, вирішую для себе, що найближчі три місяці я буду досліджувати, а в які моменти і як я їм фастфуд і що я можу такого зробити, щоб фастфуд не був, да,
14:04 не потрапляв мені в раціон. От, наприклад, ось так. Так може виглядати план, да? Тобто це план дослідницьких дій стосовно своєї психіки, свого тіла. Або може виглядати план ще інакше. Я можу зробити план, що я наступний місяць а-а тестую конкретний раціон. Тобто я дійсно видаляю зі свого раціону якісь одні продукти і додаю якісь інші. І я намагаюся жорстко його до, да, дотримуватись. Але це чітко план не на рік, е-е, що все це тепер правильний реон, а той неправильний, а це план максимум на місяць, де я тестую, як воно працює, і далі після цього місяця я повністю відпускаю процес і аналізую, да, наприклад, е-е, що із того, що я їв,
14:51 мені дійсно зайшло, а які аспекти мені не зайшли і як тільки я відпустив, там понеслося, да, і я це тоді сприймаю не як те, що в мене знову план не спрацював, А як те, що якщо у мене щось не працює, це означає, що для цього є об'єктивні причини. Навіть якщо ми беремо ситуацію, що у людини, а, наприклад, є фактичні метаболічні порушення, які дають зайву вагу, да, то тоді треба зрозуміти, як саме ці пору порушення маніфестують у психічних процесах. От і зрозуміти, навіть якщо потрібна сила волі для того, щоб харчуватися правильно, то де саме це у мене просідає? От, тобто навіть якщо це є, просто у більшості людей насправді немає цієї історії. Тобто там, в принципі, можна їсти в задоволення і
15:37 нормально харчуватися, якщо дослідити себе, а не намагатися згвалтувати. >> Це прям може бути назвою нашого подкасту сьогодні. Тобто я правильно розумію, що логічніше було би ставити е навіть не цілі, а прописувати просто якесь собі завдання на місяць, не далі, а потім після місяця робити аналіз, що вдалося. як це пішло, чи мені це підходить, що можна змінити і потім переходити до наступного місяця. >> Да. Да. Тобто в цих цілях у нас прописується не стратегія зміни процесів, а стратегія дослідження процесів заради певних результатів. Ну і результати там теж можна собі так, да, пробувати досліджувати і малювати. Тобто зараз ми прописали, наприклад, там, не знаю, людина прописує собі задачу за рік
16:23 скинути 10 кг. Так от, ну, уявимо, що вона так робить. А-а, от і тоді в процесі цього можна подосліджувати також, а, а що насправді я бачу під цими 10 кгми. Ну, тому що у мене ж був цей досвід виходить що воно так співпало. Десь за місяць до кінця 23-го року я зрозумів, що час скидати вагу. От. Але що у мене там сталося? Я не розповідав минулого разу. >> Короче, що в мене тоді сталося? Значить, з одного боку, у мене потрошку, е, всю велику війну росла вага. Ну, і насправді і до того теж росла, просто не так інтенсивно. От. І, ее, от десь за місяць до кінця 23го року я перевалив 90 вагу
17:09 90. А, ну і я такий, що, блін, ну все-таки це не дуже ок. Е-е, плюс я ж з фізіологічної точки зору розумію, там віцерельний жир, короче. Ну, я розумію самі механізми. От. А з іншого боку, я раптом усвідомив, що весь цей час, коли я думаю про вагу, я в першу чергу думаю не про здоров'я. Весь цей час, коли я думаю про вагу, я дивлюся на себе в дзеркало і розумію, що Аполлона вже нема. І кожного разу я думаю: "Бляха, треба повертати Аполона." І далі інші частини моєї психіки такі кажуть: "Та ну нахер". Ні, ну реально не буде, от не вийде. І тому я нічого не роблю. І от в кінці 23го року я раптом зміг типу переосмислити цю штуку, що типу
17:55 Аполона більше не буде. Зате в мене є тіло Будди. >> Угу. >> І е я насправді, ну, типу я змиряюся з тим, що Аполона більше не буде. Я змиряюся з тим, що я буду в тілі Будди. Але Будда хоче бути здоровим. Будда не хоче кряхтіти, коли він стоє з ліжка. Він хоче спокійно спускатися, підніматися по сходам. А він хоче там, я не знаю, достатньо інтенсивно біситися з сином і і, короче, і прожити хоче довго і достатньо якісно, да? Тобто оце от запити у Будди, які є. Тобто мені довелося, по-перше, змиритися з частиною свого запиту, що яка не буде реалізована і яка, насправді мене паралізувала весь час, а і усвідомити ті речі, які насправді важливі. От і на цьому рівні
18:42 раптом виявляється, що, ну, можливо питання взагалі не у вазі, можливо питання у тому, як я в принципі почуваюся. І я почав діяти саме в той бік. І в результаті цього я за 24-й рік скинув 12 кг. Потім на початку 25-го я скинув ще 2 кг. Потім далі я набрав назад 4 кг, але це вже я думаю, що м'язова вага. От. Тобто я думаю, що жирової я скинув, може навіть більше, ніж 14, тому що я паралельно силові роблю і якби в мене м'язове росте тим часом. А от, короче, і це все було не як план скинути вагу. >> Тобто там була така штука, що я розумію, що можливо е в своєму віці зі своїм зростом на 90 кг і нормально буду почуватися, але я хочу просто,
19:29 наприклад, достатньо легко підніматися на 10-й поверх пішки. От типу для мене це мабуть було би класно, так? або там проходити ее цілу годину швидким кроком і нормально почуватися або там робити якісь конкретні рухи, там піднімати якусь вагу і так далі. Тобто я зосередився на оцих от речах, які стосуються в першу чергу насправді задоволення від руху, от, ее, в другу чергу задоволення від їжі, в третю чергу загального здоров'я. І от коли я таким чином почав мислити, то виходить, що я за 24-й та 25-й рік змінював тактики того, що я роблю. разів 15. Тобто реально в мене ледь не кожного місяця змінюється щось, але це щось тримається в межах глобальної стратегії.
20:15 А глобальна стратегія така, що я хочу вільно рухатись, я хочу смачно їсти і я хочу бути здоровим якомога довше. Оце от у мене основні ті вектори, на які я рухаюсь. І тут важливо, що багато хто з цим може погодитись, але всередині голови продовжувати очікувати, що я ще й маю бути красивим. А оця от херня, "Я маю бути красивим, вона у нас просто одразу чіпляється за, по-перше, за стандарти краси, в які, ну, значна частина людей просто банально не вписується, тому що ці стандарти, вони штучні, вони не відповідають реальності. А по-друге, ці стандарти так чи інакше прив'язані до дуже юного віку". От. Ну, то тому, що в основному у нас в стандарти краси не вписується людина сорокарічна, от, а 60-тирічна, так, тим
21:00 більше. І поки людина тримає собі в голові, що я маю все-таки відповідати чомусь там в контексті стандартів краси, то воно починає за рахунок такої стресової мотивації воно починає блокувати і всі інші речі також. Тому тут якраз важливо, що да, навіть тут треба рухатись, не намагатися змусити себе повірити у те, що я хочу бути здоровим і якісно рухатись отак, як я описав. А потрібно знову і знову слухати себе, зайчика, який хоче бути дуже красивим, а ніжно обіймати цього зайчика і досліджувати, а в які моменти питання краси взагалі болить, да? Тобто в які моменти так стається, що мені стає погано від того, як виглядає моє тіло. А-а, можливо в психотерапії опрацьовувати ці речі, да, і вчитися
21:47 приймати своє тіло таким, як є. Отут у нас боді позитив, да, який там у нього є токсична складова, але в нього є дуже здорова складова, е, в тому, що яке б тіло у мене зараз не було, навіть якщо це тіло зараз дуже нездорове, мені спочатку треба з цим тілом якось примиритися і потім почати про нього піклуватися. Не, ее вважати, що моє хворе тіло - це погано, його треба виправити, а навпаки, моє хворе тіло - це те, що в мене зараз є, таке, як воно є. І моя задача про нього попіклуватися якнайкраще. І серед цього піклування буде, наприклад, фізичний рух для цього тіла. Тому що якщо воно рухається, воно від цього почувається краще. Та тобто навіть оцю от складову, де є об'єктивно негативні якісь речі, навіть там важливо
22:33 не виправляти, а важливо піклуватися. І от якщо б потрошку, потрошку кожну ситуацію, коли я злюсь, наприклад, на своє тіло, чик, прожити цю злість окремо, можливо, піймати, звідки ця злість іде, яка казліна в моєму житті мені постійно про це нагадує. Можливо заблокувати цю казліну в Інстаграмі, можливо щось іще, да? Тобто всі ті моменти, де я не приймаю свої процеси, де мені не подобається, що щось у собі, їх всі відслідковувати і далі починати набудовувати ті процеси, які мені покращують мій стан. Але тут питання в тому, що ми дуже часто пишемо ці цілі, просто спираючись на якісь бажання, знову ж таки, на те, що нам диктує соціум. І ми дуже часто плутаємо бажання і цілі, а особливо
23:18 після Нового року, коли ейфоріє ця 1 січня, можливо, це єдиний вихідний у вас за довгий час, коли ви там звіти річні здавали. Тут нарізали салат, а тут вже сіли писати цілі, і вам хочеться бачити ті15. А це от те, що ви зараз описали, це ж взагалі не про цілі насправді. Це про те, що значить треба більше, бляха, відпочивати, щоб всяка хуня в голову не лізла. 1 січня треба кожного тижня достатньо відпочивати. І в цьому проблема, не в тому, що щось там з цілями не так. Відпочинок. >> Ти без відпочинку і не можеш нормально відрефлексувати, що ти хочеш. >> Ну, тобто це така пауза, яка має бути. Як я писала минулого року, я вперше за дуже довгий час, мені здається, цей
24:03 експеримент потрібен був, щоб ми зустрілись сьогодні і записали цей подкаст, тому що я зараз можу аналізувати, я написала там бажання, не цілі, насправді, і в мене було бажання сісти на шпагат. Я зараз, коли сиджу через рік і думаю: "Нащо ти це написала?" Ну, типу, це якась була необхідність. По-перше, це не завжди про здорове. Я ніколи не сідала на шпагат, а в 28 років я тут вирішила, що мені треба сісти на шпагат. Де це треба, незрозуміло. І ця просто, скажімо, ціль відпала сама собою, тому що в мене не було на це не ні мотивації, ні якогось бачення, ні стратегії, абсолютно нічого. От просто захотілося. Але ж, ну, люди
24:50 пишуть оце: "Простотілося". І потім воно може на них тиснути, коли вони, ну, там, відкривають цю свою обіцянку чи резолюцію протягом року. >> Я би не знецінював своє просто захотілося. В тому, що ви описуєте, цілі - це те, що ми умовно називаємо раціональним і розумним, а бажання - це типу якісь хотелки, які імпульсивні і всяке таке. А проблема в тому, що у більшості людей і те, і те - це херня. Чому вона херня? Тому що там, де у нас є хотелка, це про те, що тут і зараз якась потреба актуалізувалася. Для цієї потреби людина її тупо не знає, не розуміє, тому що ее або взагалі ніколи не мала досвіду контакти з цією потребою. Ця потреба завжди вилізала якось дивно і ніколи не задовольнялась.
25:36 Або їй заборонили ті адекватні способи задоволення потреби, які в принципі є. Тому що там, ну, реально, у нас же ж система виховання така, що дитині кожного дня забороняють десятки, сотні речей, які можна було б не забороняти, які вона могла би подосліджувати і побачити, як це працює і як це впливає на її стан. От, короче, тобто там вилізає якась хрінь, яку людина не розуміє, але насправді це дуже важлива її потреба. Просто все, що навколо неї є у людини в інтерпретаційному, на рівні інтерпретації, воно помилкове просто тому, що недосліджене питання, да. Оце те, що ми називаємо імпульсивним. Тут і зараз щось вилізло, всралося це робити. Ми на все забили, побігли це робити. От, тобто тут проблема в тому, що питання сильно недослідження і те ті тактики,
26:21 які людина обирає, вони скоріш за все невдалі, тому що вона не розуміє, чого хоче насправді. У цій частинці, яка типу раціональна, там мова йде про що? Про те, що людина має купу напрацьованих якихось концептів стосовно якихось інших своїх потреб. Насправді тут важливо, що в основі психічних процесів завжди лежить потреба. Без потреби жопа з дивану в принципі не піднімається і навіть думки не починаються. Та тобто ми починаємо про щось думати, чогось хотіти, кудись рухатись тільки, якщо є в основі потреба. Тобто тут у нас лежить в основі потреба, яка проявляється ось таким от чином, а тут у нас є якісь інші потреби, а стосовно яких у нас є скоріш за все певний травматичний досвід. Ми вже не раз стикалися з ситуаціями, коли ці потреби не задовольняються і нам
27:07 від цього дуже-дуже погано. Плюс є набір концептуалізацій, які нам кажуть, що типу треба бути дуже-дуже серйозним і зосередженим, треба похерить всі інші свої емоційні процеси, тому що оце от фундаментально найважливіше. От. А проблема в тому, що і тут людина заради якоїсь однієї потреби забуває про інші, ігнорує інші. І тут, насправді, людина заради якоїсь однієї потреби ігнорує інші. Тому насправді адекватний спосіб виглядав би як, що ми от є цей шпагат у списку. >> Угу. >> А-а, а які емоції пов'язані з цим шпагатом? На яких емоціях цей шпагат з'явився? Я би сказала амбіції, напевно, що нібито я хочу відчути, що мені це може
27:53 вдасться, тому що я займалась гімнастикою в дитинстві і в дитинстві мені це не вдалося, а в 28 я можу це реалізувати. >> Ага. Тобто, ну да, тобто я не впевнений, що корінь саме тут, але якщо навіть сюди піти, от в цей бік піти, то можна проаналізувати. Скоріш за все, у нас є якесь е е набір яскравих відчуттів із дитинства. І відчуття, що я почуваюся дійсно класно тільки, коли мені щось вдається в гімнастиці. Далі там же в гімнастиці щось якось не вдалося. І тому це суто з дитячого досвіду асоціації, що вся в моєму житті тут і зараз мабуть пов'язана з тим, що от тоді мені було класно і щось одне не вдалося, і тому не вдалося самореалізуватись на 100%, а зараз рівень самореалізації ще і
28:41 впав. Значить, треба, бляха, все це відновити. Да, тобто скоріш за все це про що? Це по-перше про набір асоціативних зв'язків з дитинства, які насправді і тоді були не на 100% правильні, да, тому що скоріш за все було купа незадоволених потреб, які вдавалося просто ігнорувати за рахунок досягнень в гімнастиці. А-а от плюс зараз вони точно нерелевантні, тому що всі ці потреби гімнастики ніяк не стосуються. От. Е, і тому це можливо про відчуття дійсно, не знаю, загального задоволення життям. А тоді треба пінгувати конкретні емоції і потреби, які лежать під ними, які стосуються загального незадоволення життям. І там може вилізти, ну, реально, що завгодно. >> А якщо це був виключно виклик собі, це ж також може бути? >> А, ну, виклик собі, я не впевнений, що в
29:27 нас взагалі є така потреба. Тобто потреба перемагати у нас є, потреба щось досягати у нас є. От. Але вони теж такі якби в основному ми цими потребами прикриваємо інші незадоволені потреби. Я би так це назвав, тому що в принципі людина може бути цілком щасливою, перемагаючи один раз в рік. >> Умовно візьмемо, я би сіла на шпагат, то я би собі в думці поставила оцей трофей. Я сіла на шпагат, а в мене можливо там не вдалося прочитати 70 книг, але ж я сіла на шпагат. Тобто трофей то >> я думаю, що це би не працювало більше, ніж там секунд 30. >> Ніт, це явно. [сміх] >> Ну так от чому? Тому що потреба інша в
30:12 основі. Тобто в основі скоріш за все лежать якісь потреби, які системно не задовольняються. І ее шпагат - це просто немає рішень там і там я не знаю, що робити з цими потребами. І тоді хлоп актуалізуються якісь асоціативні зв'язки з дитинства, які кажуть: "От тоді ми нас багат сіли, мабуть, в цьому корінь". І це все підсвідомо відбувається. здається, що це питання, а скоріш за все воно взагалі на іншому рівні знаходиться. Ну от у мене яскравий зараз досвід, тому що з кількома різними, дуже успішними чоловіками я взаємодіяв, працював і всюди ми виходили на таку штуку, що значить у них останні кілька років з'явилася низка систематичних проблем у
30:58 процесах і низка якихось там фрустрацій, фіксацій і так далі. І розбираємо, розбираємо. І виходить, що у всіх у них це зводиться до того, що дружина з дітьми за кордоном, а він тут. Не задовольняється ціла низка потреб, які задовольняються в родині. Це і контакт з дружиною, і контакт з дітьми. Там дуже багато насправді потреб, які задовольняються. І все. І людина думає, що вона змирилася з тим, що близькі знаходяться за кордоном і що вона якимось чином там е двічі на рік цю штуку закриває. Але насправді ні. І через це у людини вилізає купа якихось речей дуже дивних у голові, які ее лікуються, якщо раптом контакт з сім'єю
31:46 хоча б раз на місяць починає ставатися. І там відпадає купа якихось вимог до себе в контексті досягнень, в контексті, ну, короче, купи різних речей, тому що от насправді де ці потреби. І це, ну, дуже різні можуть бути речі, але це от яскравий приклад. Тобто я можу собі легко уявити, що у когось із цих чоловіків могла б з'явитися тема, що треба сісти на шпагат. Ну, тому що у одного з них була тема там спортивна, да, типу дуже-дуже великих спортивних досягнень, яка призводить до, насправді, до порушення здоров'я, якщо ти занадто жорстко лупиш по спорту. От і короче, а чому? Тому що насправді умовно намагається добігти до жінки. [сміх] >> Тобто я правильно розумію, що вимогливість до себе це по суті якесь певне закриття потреби, яка в нас не
32:31 закрита. >> Ну, так може бути, да. >> Взагалі, чого люди зазвичай з нового року щось хочуть собі змінити? Чому у них оцей freshш start ефект починає працювати? Нібито Новий рік, нова я і так далі. Я думаю, що це суто з культури заведено. Тобто як, ну, так чи інакше ми періодично починаємо якусь нову справу. І ця справа фактично починається тільки якщо збудилася дофемінова система. А якщо збудилася дофемінова система, у нас з'являється відчуття, що от тепер стане кльово, да, бо в цьому суть власне емоціогенної принаймні частини дофемінових процесів. Це що є відчуття, що от тепер нарешті налагодиться. От. Ее, тобто у нас цей процес є. А далі з культури, з найменшого віку заведено, що
33:17 найбільший початок стається на початку року. І люди просто далі в очікують від початку року, що там буде збуджуватись дофемінові нейрони і в результаті, значить, будуть виникати там типу щось починатися. >> А чи буде різниця, якщо ми напишемо цей список умовно 17 січня, а не 1 січня, як наша дофамінова система на це буде ре реагувати? Ну, я б сказав так, що просто імовірність того, що список буде написаний е-е в інший час року, вона зменшується. Е а ефективність буде так само залежати не від цього, тому що всі стратегічні речі робляться не на чистому дофаміні. Дофамінова система все одно має бути збуджена. Без неї жопа з дивану продуктивно не піднімається. От. але вона має бути якісно скомпенсована купою
34:02 інших систем і мають бути якісно відрефлексовані конкретні е задачі та е стратегії їх е реалізації. От, тобто там дофемінова система буде працювати, просто вона має працювати інакше. От і те, що чи сталося це в кінці року, на початку року, чи посередині року, насправді не так суттєво. Просто імовірність е все на початку року суттєво більша за рахунок того, що з найменшого дитинства у нас це завжди звучало, що от Новий рік щось там змінює. Тут є ще така штука, що якщо людина систематично не задовольняє свої потреби, вона е починає шукати хоча б якісь збудники для дофемінової системи. Тому чим гірший загальний рівень життя, тим більше у нас починають
34:48 активуватися всякі маги, чаклуни, екстрасенси і всяка така херня, да? Тому що якщо людина не має рішень, е, і не має хоча б якогось мінімального розуміння, куди треба рухатись, то вона починає шукати хоча б щось. Це типу е як частинка моєї фундаментальної дискусії з багатьма, е, популяризаторами науки. Ну, як це дискусія, не те, щоб ми прям виходили на диску, хоча ні, з деякими ми прям дискутували на цю тему, тому що загалом люди, які мають стосунок до науки, вони зараз намагаються завжди триматися максимально жорстко в зоні доказовості. Типу тільки якщо є доказове дослідження когорти е плацебоко контрольоване або якесь іще. Якщо
35:33 статистичне, то значить з правильною математичною обробкою, бла-бла-бла. Тобто тільки якщо є таке дослідження, то тоді ми говоримо про певний ефект. Але це призводить до чого? До того, що набір відповідей, які може дати такий експерт звичайній людині, він дуже вузький. У людини отаке от поле запитань. І науковець каже: "Тут його знає, тут не доведено, тут щось спробували, але незрозуміло і тут, тут, тут ніде відповідей немає". І тоді що робить будь-яка людина, яка не зафіксована жорстко на доказовості? Вона така: "Бля, ну ладно, піду, значить, угадалки спитаю". Ну, тому що без відповідей нормальна людина не може існувати. Їй треба хоча б якісь. Тому я власне і кажу, що мені здається, що все-таки краще, якщо отут є запитання і
36:20 у нас немає відповіді на це запитання доказової, але у нас є хоча б там якийсь науковий науково доведений механізм, е, там як це працює в біологічних системах, можливо, якісь там моделі системного мислення, щось. Якщо в нас хоча б щось є, що дає, нехай не відповідь на це питання, але натяк, який з якоюсь мінімальною ймовірністю може людині допомогти, то краще хай вона отримає оцей от неповноцінний натяк, е-е, з розумінням, що хоча б якийсь якась тоненька ниточка до науки від цього є, е, ніж на це ж саме запитання буде шукати відповідь у гороскопах. От. Е-е, ну, і якби це теж така дуже важлива штука, що якщо людина взагалі не
37:08 не знаходить хороших відповідей, то вона починає вірити у всяку херню і в тому числі у херню, що типу початок нового року, а потім початок китайського нового року, а потім там початок весни, а потім ще якась херня, що вона щось змінить. Це все наслідки того, що у людини немає е розуміння, як задовольнити важливі потреби. А виходить, що базову стратегію, як із цим працювати, я вже описав. Нам потрібно не а вимальовувати плани готові, а нам потрібно будувати плани по дослідженню питання. >> Але дуже часто всі ці плани, вони будуються до, не знаю, на якійсь токсичності до себе >> колишнього, скажімо так. 31 грудня ти вже поганий був, а от 1 січня ти вже
37:55 новий, і нібито ти можеш почати все спочатку. І тут, е, народжується якась така з одного боку нібито токсична продуктивність, коли ми такі заряджені і одразу беремося за все, що потім дуже часто на першому тижні і завершиться, тому що, ну, ти себе дуже сильно ілюзія продуктивності виходить, да? Так. А з іншого боку, є ще така імітація продуктивності да коли наприклад людина пообіцяла собі прочитати там 100 книжок і перше, що вона робить, вона йде і купує цю книжку. Перший крок зроблений, ну, всі ж кажуть, там якісь коучі, що перший крок потрібно зробити, він найважливіший. Людина йде, купує, але ж вона далі неє ідея, сідає і читає. На цьому все завершується.
38:42 Е, умовно, чи можемо ми, беручи оцю ціль в 100 книжок, якось порадити щось людині, якщо вона хоче цього досягти? Яка буде стратегія? >> Корінь. Корінь, знову ж таки, в іншому місці. Корінь в тому, що якщо я собі в якихось своїх проявах не подобаюсь, то це про що? Це про те, що одні мої потреби і концепції навколо цих потреб, а фруструються через те, що в якийсь момент спрацьовують якісь мої інші потреби і концепції та моделі поведінки навколо інших потреб. І тоді е-е ті е якби асоціативні зв'язки, які навколо цих потреб, в них формуються негативні емоції стосовно цих потреб. І це внутрішній конфлікт. І в цьому
39:27 внутрішньому конфлікті фундаментально неправильно намагатися придушити якісь зі своїх психічних процесів. Це просто фундаментально неправильно. Сама ідея виправити себе, виправити свою поведінку, дисциплінувати себе, це все херня. Нам потрібно от із цієї окей, я зараз у цій частинці, якій дуже боляче від того, що я іноді роблю херню умовно. Із цієї частинки мені треба подивитися в ту частинку і зрозуміти, з якої конкретно емоції та потреби я роблю херню. І остаточно і назавжди змиритися з тим, що та потреба у мене є і вона буде. І або я буду знову і знову робити херню ту саму, або я знайду інший спосіб задоволення цієї потреби, який буде не
40:14 такий болючий з точки зору цієї потреби, з якою я зараз мислю. От, тобто мені потрібно ось ту частинку не виправляти, а усвідомити, що у неї є, да, там під під цими процесами є якісь важливі дуже речі. І для цих речей треба знайти рішення. І це рішення не у виправленні себе, а у тому, щоб зрозуміти, в чому конкретно полягає та моя потреба, з якою я роблю цю херню. Тут теж дослідити, а якого хра я вирішую читати ці 100 книжок, а не про що. Вот, вот я і власне і хотіла запитати. Тобто, ну, у людини явно є причина, чому вона хоче прочитати 100 книжок. Ну, 100 книжок - це дуже амбітна ціль. Ну, така типу, я не знаю, це треба розділити. Я, наприклад, цього року поставила собі 70 книжок. Я ще поки йду
40:59 до цієї цілі, там 65 у мене. Але я зрозуміла за цей шлях, що я не хочу більше робити таких експериментів, е, чіплятися за якісь цифри. В мене такий висновок глобальний, що я десь відходила від того, що мені дійсно подобається читати, щоб читати, тому що в мене є книжковий блог і я хочу просто задовільнити потреби своєї аудиторії, відповідно його розвинути. От з цієї потреби >> я перейшла в 70 книжок. Зараз я розумію, що я з цієї потреби собі робила більше лиха, ніж хорошого. Умовно так, мій блог розвинувся, але я мало від яких книжок отримала те задоволення, через які я
41:45 взагалі читаю. >> Да. Ну і насправді це ж не зовсім потреба, тому що далі питання: а нащо цей блог? Які потреби насправді задовольняє цей блог? >> Це вже глибше питання. >> Ну але це ж от в тому і справа, коли я кажу про стратегію дослідження себе, насправді рано чи пізно доведеться докопатися до самої суті. Поки ми не докопались до самої суті, система буде балансуватися погано. >> Ну, це ми по суті пояснюємо собі, чому ми щось робимо. От не пояснюємо, а ми маємо дослідити, да? Тому що пояснити ми можемо будь-яку херню в будь-якій концепції. >> От. А нам потрібно саме дослідити, по-чесному дослідити. Чому? Уявимо собі ситуацію, що є оцей от блог, да, а у когось там, да, тобто я можу припустити,
42:30 да, що одна із причин, чому людина може хотіти вести блог, це, наприклад, потреба в увазі. Нам з дитинства розповідали: "Я последняя буква алфавіта" і всяку іншу таку херню, да? Тому переважна більшість людей у нас, вони не дозволяють собі, е, відверто насолоджуватись тим, що вони отримують увагу. А і тому значна частина людей цю увагу, в принципі, фундаментально недоотримують і вони там фрустровані і якось там це вилізає. У якоїсь частини людей, особливо якщо ця потреба дуже гостра, то воно вилізає в тому, що вони починають робити щось часто неусвідомлене, те, що робить їх видими просто так, да? От якимось чином робить їх видими. Якщо ми тепер усвідомимо, що є потреба отримувати увагу, то можна пошукати способи, де ця
43:15 увага буде ее ставатися максимально в концентрованому вигляді і при цьому так, щоб це було приємно, да? От максимально приємний та концентрований вигляд. І тоді може так виявитись, що цю увагу, типу, на неї достатньо попрацювати два дні на місяць, отримати цю увагу в цьому концентрованому вигляді, наприклад, на якомусь, не знаю, на якісь конкретній події, де я даю щось цінне, наїдаюся >> Угу. >> тим, що люди мені дали увагу і йду далі, да? І тоді це вийде не 65 книжок, а це вийде 12 подій на рік всього, організація яких займе сумарно нехай е 24 дні або 36 днів, але в межах року
44:02 це, ну, набагато менше і це буде набагато більш концентроване задоволення. А може виявитись, що насправді е увагою я намагаюся прикрити інші потреби, які не задовольняються. Наприклад, потребу в безумовному прийнятті. І тоді виходить, що навіть ці 12 подій мені не всралися. Мені потрібна хоча б одна істота в цьому житті, яка буде е взагалі нічого від мене не вимагати, а просто буде зі мною і показувати мені, що я хороший, незалежно ні від чого. І тоді, можливо, цій людині треба просто завести е собачку і ця собачка буде давати безумовне прийняття і всьо. От. Ну і далі, звісно, що тут треба, знову ж таки, це типу два варіанти
44:48 гіпотез, які можуть випливати от із аналізу конкретно цієї ситуації, які там лежать потреби і які можуть бути рішення для цих потреб. І от у нас раптом може бути, що людині треба не 70 книжок читати, а собачку завести. >> І наприклад, >> я бачу, як команда сміється за кадром, тому що в мене з'явилась [сміх] собака два тижні тому >> і все. Може книжки не треба. З усієї нашої сьогоднішньої розмови я розумію, що взагалі, в принципі, не те, що не потрібно ставити цілі в Новий рік, а просто, по-перше, дати собі відпочинок подихати розслабитись >> якщо виникла вже такий імпульс, що можливо >> ще тут важливо, да, тобто тут навіть не
45:33 не просто дати собі відпочинок, а усвідомити, що якщо у мене тільки в районі Нового року з'являється оця от херня, щось замінити, то можливо Мені весь рік не вистачає відпочинку. Тобто це означає, що мені треба кожного тижня створювати для себе достатній відпочинок, щоб у мене кожного тижня починали з'являтися бажання писати плани. От якщо так станеться, значить по відпочинку вже плюс-мінус все окей. От. Тобто це не більше відпочити навколо Нового року, а кожного тижня створювати достатній відпочинок, щоб з'являлося бажання писати плани. >> Окей. От точка ця. Відпочинок. Далі рухаємось. Далі має бути якийсь аналіз. Який наступний крок? От якщо у людини з'явився імпульс так написати цілі, вона просто сидить виписує, що їй дійсно
46:21 хочеться досягти умовно, чи вона думає про те, що їй потрібно, яке вона має поставити собі запитання. >> Ну, мабуть, да, я би виписав всю херню, яка є в голові, з точки зору того, що я хочу, що маю маю зробити і так далі. А потім по цьому плану уже іти з точки зору з одного боку, чому цей пункт тут з'явився, які потреби фактично під ним лежать, а з іншого боку, через які потреби цей пункт не реалізований досі. І далі намагатися знайти стратегію, яка дозволить всі ці потреби разом ув'язати. От. І скоріш за все це не буде стратегія, яка одразу готова і одразу працює. Скоріш за все, там у нас буде написана тоді стратегія дослідження
47:06 питання. Те, що я казав, да, що якщо я, наприклад, бачу, що я знову і знову виписую, що хочу, ну, нехай скинути вагу або там були якісь іще неправа о фінансо, да, хочу налагоджути там фінансову якусь штуку, от то виходить, що чому не виходить, що там, що мені заважає. Мабуть, там є якісь теж причини. І там, до речі, причини можуть бути не тільки в потребах, а можуть бути причини в нерозумінні того, як працює ее як працюють гроші, як працює бізнес, як працює, ее робота. Ну, короче, якісь такі речі. От, тобто там окей, значить, почати досліджувати з цієї точки зору і потреби, які лежать під моїми фінансовими цими штуками і
47:54 можливо досліджувати, як це працює в зовнішньому світі. Там точно не буде чіткого плану. Там буде максимум план дослідження питання. >> Чи може у нас бути таких декілька планів на рік? Ну, тобто умовно ми і з вагою щось хочемо вирішити, і фінанси налагодити, і ментальне здоров'я поправити. >> Да, цілком. >> Є така стратегія, яка називається Smart. Така методика, де потрібно розбивати свою ціль. Я зараз процитую, е, на конкретну вимірювальну, досяжну, актуальну і обмежену в часі. От якщо у нас ціль відповідає всім цим критеріям, то відповідно вона, ну, досяжна і може досягтись протягом цього року. Умовно, якщо ми говоримо про новорічні цілі.
48:39 >> Я би смарт не ставив в масштабах року. >> Це не така довготра, ну, недовготривала. Тобто умовно, якщо ми там візьмемо, як ми брали з харчуванням, тобто от у нас є місяць, ми ставимо собі там план досліджувати. >> Дивіться, тут у нас два якби рівня є. Значить, по-перше, смарт воно, е, функціональне тільки в тому випадку, якщо ми прям гарантовано впевнені, що із потребами все окей і та тактика, яку ми обрали, ідеально задовольняє саме ті потреби, які ми хочемо. І при цьому немає суттєвих потреб, які нам в цьому заважають. А і у нас є всі інструменти. І тоді ми можемо собі уявити, що ми використовуємо цю техніку в принципі. Да. І це означає, що в більшості випадків ця техніка актуальна тільки на коротких діапазонах, тому що в більш
49:27 довгих діапазонах суттєво збільшуються ризики того, що ми щось неправильно розпланували і відповідно нам доведеться вносити зміни у цю систему. Тому тут я би сказав, що це для коротких епізодів. А все одно у нас зберігається оця от штука з довготривалими процесами, там де на певні речі треба час на розгортання, да, що деякі процеси розгортаються 5 років або 15 років. Ну от дитина, да, тобто процеси з дитиною розгортаються 20 років. І для того, щоб там через 20 років щось потенційно відбулось, тут треба не зробити якоїсь херні або можливо завести якісь корисні речі, які мають статися. От, тобто, ну, деякі речі дійсно довготривалі, але тут мені складно сказати, чи чи окей тут оця от вся історія з досяжністю і так далі. От.
50:14 Ну, тобто це це просто ще одна схема, яка дійсно дуже дуже доречна, дуже правильно, але я би там теж дивився, мабуть, в суть. Тобто, якщо, наприклад, у мене є процес, який розгортається 20 років, то я ж теж маю ще зрозуміти, яку частинку цього процесу я фактично розумію. >> Угу. >> А а яка частинка цього процесу для мене ее під питанням? Ну, наприклад, якщо ми говоримо про дитину, >> ну, з дітьми там головна проблема у батьків яка, що вони дивляться на декілька найбільш очевидних е передумов успіху, типу, е, закінчити інститут, а, знати англійську мову,
50:59 а для декого знати математику, ну, якісь ось такі от штуки. >> Угу. і починають дитину цим задрочувати ще в два роки. Е, оці очікуючи, да, що це ж дійсно процес, який розгортається 20 років поспіль, значить, треба оттут його завести. і гублять якісь інші частини цього ж процесу. Тому що, наприклад, отам у 20 років, мабуть, мені дуже важливо, щоб моя дитина якраз не потрапляла, наскільки це можливо в усю ті в усі ті проблеми, які ми сьогодні обговорювали, щоб моя дитина краще за мене зараз розуміла, вже у 20 років розуміла свої потреби і щоб у неї не було цих внутрішніх конфліктів. І тоді це означає, що уже отут у два роки,
51:47 можливо, цінніше для неї буде не сидіти на якихось заняттях з раннього розвитку, там де за неї вирішили, як вона має діяти, і відповідно у неї взагалі не тренується розуміння себе, а щоб вона тут мала вільну гру. вільну гру, в якій ніхто не пропонує взагалі жодних фреймів цієї гри, а дитина сама досліджує і сама придумує варіанти, як можна діяти. Да, тобто може бути так, що так, було б класно, щоб там була математика англійський, але там настільки важливіше, щоб дитина вчилася шукати рішення для своїх проблем, що тут важливіше не ее вчити одразу другу мову, а щоб була вільна гра. Або я би хотів,
52:36 щоб там дитина класно відстоювала свої кордони. І тоді це означає, що тут мені насправді важливо не мати дисципліновану дитину, яка виконує мої вимоги, тому що я знайшов для цього хороший спосіб, а мені класно тут мати недисципліновану дитину, яка вміє показати, чого вона хоче і що вона робити категорично не буде. А я, як тато, буду шукати способи, як знайти, значить, да, підхід, щоб у нас ставався консенсус. Типу от, да, Тихон Петрович не хоче вдягати памперс, і це моя задача, як тата, не змусити його вдягнути памперс, а зрозуміти, чому я взагалі вирішив, що він зараз має цей памперс вдягати і знайти якесь рішення,
53:21 яке нас обох влаштує, і з ним його проговорити. І тоді в якихось ситуаціях він ходить просто без памперса і ну там кожні півгодини ми пропонуємо йому попісять, щоб він не обіцяв всю хату, да? А в якийсь інший момент ми розуміємо, що таки треба, щоб сісти в автокрісло, треба його вдягнути. І тоді ми знаходимо спосіб, як чому ми так це робимо, а не примушуємо в будь-якому випадку. Тому що я хочу, щоб коли йому буде 20 років, він міг відстоювати свої кордони. От. Да. Тобто виходить, що от на цих от дальніх штуках ее смарт занадто занадто погано працює. Він він не розтягується на такі масштаби. От, бо там забагато факторів, там немає якогось однозначного механізму досягнення кожної конкретної мети. Там є
54:07 тільки припущення, які обставини тут можуть допомогти або завадити розвиватися системі туди в певний певним чином. От. Ну і то тому якби отак. Тому сама ідея класна. На дійсно досяжність важливо, розуміння конкретних механізмів важливе. Просто ми можемо собі уявити, що в коротких цілях ми можемо це загнати в конкретний фрейм, а в довготривалих цілях нам знову треба дивитися на конкретні причини. Тобто цей фрейм, ми розбираємо на елементи і дивимось, а а чому ми встановлюємо саме таку схему в цьому фреймі, як на шляху до досягнення цілі, коли ми говоримо, знову ж таки, повертаємось до теми річної, будуть працювати штрафи і заохочення власне винагороди. Тобто,
54:55 коли умовно там, не знаю, здати на права і ми робимо, вибудували стратегію, ми зрозуміли, що у нас є потреба, ми мотивовані, ми рухаємось умовно ми там склали іспит, чи потрібно нас себе винагороджувати, не пішли на заняття, чи потрібно нас себе штрафувати. >> Я вважаю, що і штрафи, і винагороди фундаментально викривлюють цю мотивацію в принципі. Тобто це схема, не знаю, це навіть у дресируванні тварин це вже застаріла схема значною мірою. От. А для людини так тим більше воно фундаментально викривлює мотивацію. Людина починає робити певні речі не е не заради того, заради чого вони фактично робляться. Штрафи та винагороди, вони
55:41 можуть давати результати на короткій перспективі. Потенційно можуть. От якщо ми говоримо про якісь довготривалі процеси, то воно розвалює систему, тому що людина втрачає остаточно зв'язок зі своїми реальними причинами, чому вона це робить, а штрафи і винагороди дуже швидко перестають працювати, тому що там постійно потрібно підвищувати дозування. А от плюс мозок у нас жеж все-таки не дуже тупий. Він він все-таки в якийсь момент бачить, що це якась хе, що типу я, ну, якщо винагорода - це там морозиво або е кіно або щось іще, то ми ж усвідомлюємо, що якщо я можу собі купити морозиво, то на морозиво я, бляха, заробив. Якого хрня я себе знову обмежую в цьому сенсі? І мозок в якийсь момент каже: "Та йди ти в жопу. Я заробив на
56:26 морозиво. Якщо ти мені не будеш його давати просто так, то я просто ніхера не буду робити. І заробляти на морозиво теж перестану, якщо ти мене так не биєш жорстко". От. Ну, тобто в довготривалій перспективі це ось таким от чином працює. А-а, от, е-е, плюс це може наламувати фактичні причини. Тобто ми починаємо е занадто зациклюватись на тих критеріях тонких, які ми придумали, замість е-е замість розуміння, а чому ми це робимо. А якщо ми ее перестаємо розуміти, нащо ми це робимо, то ми е починаємо губити е походу. Ну, якщо у нас раптом так виявиться, а рано чи пізно це стається, що ті критерії, які ми розробили, вже не актуальні, то ми цього вже не помічаємо. Ну, типу от уявимо собі ситуацію. Я в
57:13 старшому шкільному віці, е, у мене була, е, задача, я собі поставив задачу перемогти в Всеукраїнській олімпіаді. І, е, для цього поставив задачу прочитати певну кількість підручників, ну, там, типу, е, в основному американських хороших підручників з різних розділів біології. От. І виходить, що е-е по-перше, після певної кількості підручників кожен наступний уже мені не дає дельту для перемоги в Олімпіаді, тому що я уже на теоретичному рівні пишу теоретичну частину олімпіади. Я вже на той момент на всеукраїнській писав на найкраще. І на всеукраїнських олімпіадах в 10-му11-му класі я провалювався на
57:58 практиці. От. Тобто наступні підручники після перших кіль скількох ось, які я прочитав, мені далі теоретична підготовка саме в контексті олімпіади уже не допомагала, тому що насправді мені треба було шукати вчителя, який би дав мені доступ до лабораторії, де я би навчився робити практичні завдання. Ну і це тоді зі мною не сталося, да? Тобто мій максимум це було друге місце у Всеукраїнській олімпіаді. Чому? Тому що лабораторії у мене ніколи не було. В принципі доступу до лабораторії в мене не було. І я досі, насправді, не люблю будь-яку лабораторну роботу в науці. От. Ее, от це перший рівень. А другий рівень, що сама перемога в Олімпіаді, це ж теж така штука, типу, да, це прикольно, але насправді основний прикол
58:44 для мене в тому, що мені просто цікаво досліджувати біологічні процеси. От і якби якщо занадто фіксуватися на оцих от всіх речах, на конкретних планах, то в результаті ми можемо іти зовсім не в той бік. І ми не помічаємо, що ми йдемо не в той бік, якщо ми фокусуємось на конкретних задачах і на підкріпленні за ці задачі. От перемога в Олімпіаді, це ж теж було умовно пряничок. От який насправді, ну, якби в яко в якийсь момент воно мені дало додаткову мотивацію рухатись вперед, але в якийсь момент воно перестало просто працювати, тому що насправді не відповідає стратегічним цілям і в якийсь момент воно перестало спрацьовувати таким чином. От, короче, всі ситуації, коли ми використовуємо
59:30 батіги, пряник, вони нас нам розвалюють прямий зв'язок із причинами, чому ми насправді робимо ті чи інші речі. >> А наскільки для нас важлива соціальна підтримка? >> Важливо, ну, дивіться, підкріплення, ее, усвідомлення результативності, воно дуже важливе. Просто питання в тому, що це усвідомлення результативності бажано, щоб мало максимально тісний зв'язок з фактичними цілями. Тобто, якщо я, наприклад, е вивчив біологію на достатньому рівні, то основна цінність, насправді основне задоволення тоді від чого? від того, що в мене є інші люди, які знають біологію на зіставному зі мною рівні і ми з ними можемо
1:00:15 обговорювати ці питання і нам прикольно обговорювати ці питання. От, ну, от, наприклад, зараз, да, мені часто немає з ким обговорити певні біологічні механізми. Ну, от так стається, да, що типу ті люди, з якими можна було би, ми не настільки тісно спілкуємось, забагато часу забирають інші процеси і просто не стається така штука. От, е, а, а воно було би якраз в центрі. або здатність вирішити якісь проблеми завдяки цим знанням. Оце цінно, а не те, що я там собі якісь, не знаю, морозивку буду купувати, коли я в чомусь ще розібрався. От тому і з пряниками, і з батогами треба прям дуже-дуже обережно треба відслідковувати і максимально намагатися підкріплювати себе усвідомленням фактичного результату і того, які
1:01:01 потреби цим задовольняються, аніж чогось іще. І тому, наприклад, у мене тема з вагою і всім таким. Я зараз дуже рідко зважуюсь. От основне, на що я звертаю увагу, на те, е, а як мені от зараз вдалося піднятися в якомусь будинку, да, на високий поверх. А як мені от зараз вдається, наприклад, зберігати продуктивність, якщо дуже навантажений день? І от на такі речі я звертаю увагу, тому що це про власне про те, як як наскільки здоровим почувається Будда і як наскільки легко Буддіді рухатись, а не те, що я там себе відслідковую якісь формальні параметри і себе хвалю за ці формальні параметри.
1:01:47 Ну, зараз є формальний параметр, за який я періодично чіпляюся, це те, як у мене, е, зростають ці е зростає вага е на силових тренуваннях. Але це теж штука, яка характерна і вона обламувала дуже багатьох. Це просто дуже відома тема, що типу люди, які приходять на силові, вони перший рік дуже на драйві від того, що постійно більше і більше можуть підняти, а потім, коли доходять до своєї плюс-мінус межі, яку треба просто підтримувати, вони кидають достатньо швидко. Тому тут теж в силових, якщо ти ними займаєшся, треба, значить, шукати якийсь прикол від процесу, а не від збільшення ваги. Ну, цей ефект плато, він же ж в будь-якому процесі виникає рано чи пізно. Так от, виходить, що нам потрібно шукати ті процеси, в яких ми на плату
1:02:33 будемо почуватись класно, в яких ми не тільки на дофаміновому драйві, поки у нас виходить нові досягнення, а де ми вийшовши на плату, знову і знову отримаємо задоволення від від того, що ми знаходимось на цьому плато, що ми не десь там в жопі, а я отут на цьому плато і да, нікуди рости особливо не вийде, але саме підтримання цього плату - це достатньо приємна штука. Ну, мені в основному це вдається з силовими, тому що мені просто приємно відчувати, як я витискаю вагу. От я її там тисну або піднімаю, як ця штанга гупає об підлогу. Тобто я шукаю задоволення від таких речей для того, щоб не кинути цю штуку, як тільки виходжу на плату. >> Так. А це також може бути пряником?
1:03:18 >> А, ну так, дивіться, це просто пряник не не штучний, а це пряник об'єктивний. Це об'єктивна, притаманна частина цієї діяльності. Відчуття, що у мене є сила в руках, що я можу підняти велику вагу, що в мене штанга гупає об підлогу, ее і там типу, не знаю, помацати себе, яке воно міцне, да? Тобто це та частинка, яка яка є об'єктивним наслідком. Це не штучно придуманий пряник і нештучно придумане покарання, а це об'єктивний наслідок дії. От це однозначно оці речі, це власне і є заради чого ми все це робимо, щоб отримувати об'єктивні наслідки наших е ефективних дій. Але з іншого боку, якщо щось сталось умовно в житті, ну, якесь потрясіння, великий стрес і від цих силових на певний час нам потрібно
1:04:05 буде відхилитися. Форма дуже, ну, дуже швидко втрачається. Відповідно, чи не буде це нарощувати оце відчуття провини, що ми десь схибили, зійшли зі свою? Знову ж таки, якщо у нас задача не силові, а задача, щоб Будда був достатньо здоровим, або у кожного це буде по-своєму, то тоді її підхід буде інакший. Ну, наприклад, от знову ж таки у мене, е, коли я говорю про всі ці помилки, це ж не означає, що я їх вдало уникаю. Я сам періодично на цю херню напорююсь, тому що, ну, якби я теж людина і в мене це теж так працює. От, тобто з силовими, наприклад, я в 23му році якраз ее в якийсь момент почав гнати і пошкодив собі обидва плечових суглоба. І, власне, вони досі повноцінно не відновилися. І я тоді якраз і шукав
1:04:51 для себе спосіб, як продовжити займатися так, щоби при цьому е вони відновлювались, а не пошкоджувались. І я досі деякі вправи роблю на суттєво меншій вазі. Я роблю їх з неповною амплітудою руху, але я їх продовжую робити і вчуся отримувати задоволення від цього. Наприклад, от знову ж таки, наприклад, Джим над собою у мене зараз проблематичний. Ну, вже руками без ваги я рухаю нормально, але якщо я штангу візьму в руки, то в мене обидва плеча дають знати. І я його роблю на маленькій амплітуді. І я, значить, шукаю, а що тут для мене може бути приємного? Наприклад, те, що штангу такої ваги мені не треба типу піднімати, ну, типу класти і отак її піднімати плечами, щоб потім витискувати, а я її можу взяти з підлоги і прямо підняти.
1:05:37 >> І при тому, що вона все одно достатньо важка, це ні собі, я з підлоги таку хрінь можу підняти над собою. Вау, круто. Потім відчуття загальної стабільності, що я е нехай і не не дуже високу вагу тягну, але в цей момент я відчуваю стабільність. Коротче, я шукаю конкретні відчуття, які все ще дають мені знати, що в мене з тілом, да, ідуть якісь кльові процеси і, е, вчуся вибудовувати процеси так, щоб саме в цьому було оце доволення. >> Вау! Я ніколи про це не думала, але я, знаєте, з нашої сьогоднішньої розмови один висновок може винести, що потрібно аналізувати і прислухатися реально до якихось самовідчуттів, деталей, потреб. Тому що ми часто ігноруємо потреби. >> Ми про потреби дізнаємося від емоцій, ну
1:06:24 і частково від тілесних репрезентацій цих емоцій. Коротше, дуже уважно слухаємо тіло, дуже уважно слухаємо емоції і які відчуття навколишнього світу дають мені ці емоції. І от з цим працюємо постійно. Да, >> я вважаю, що це найкращий висновок сьогоднішньої нашої розмови. Петре, дуже вам вдячна. Було дуже цікаво. Я тепер хочу переслухати знову, коли [сміх] буду будемо монтувати, щоб винести і зробити свої висновки з приводу новорічних резолюції. Друзі, підписуйтесь на наш канал, ставте вподобайку цьому відео, а також не забудьте поставити дзвіночок, щоб не пропустити наступні випуски, подкасти Як це жити, латерв'ю або ж лайфтоку. З Новим роком вас, веселих вам свят. Ну і до зустрічі у січні.
