Короткий зміст
Відео розповідає про революцію 1905-1907 років в Російській імперії, її причини, основні події в Україні та наслідки для українського національного руху.
- Революція була викликана феодальними пережитками, економічною кризою та поразкою у війні з Японією.
- В Україні відбувалися страйки, селянські повстання, повстання на флоті та в армії.
- Під тиском революції цар видав Маніфест 17 жовтня, який обіцяв громадянські права та скликання Державної Думи.
- Активізувався український національний рух, виходили україномовні видання, діяли просвітянські організації.
- Українські депутати в Державній Думі вимагали автономії України та українізації.
- Революція була жорстоко придушена, але сприяла пробудженню національної свідомості українців.
Причини та початок революції 1905-1907 років
Революція 1905-1907 років в Російській імперії була спричинена численними феодальними пережитками, такими як поміщицьке землеволодіння, самодержавство, станові привілеї, а також національним і соціальним гнітом. Посилення економічної кризи та поразка у війні з Японією стали каталізаторами революційних подій. Початком революції вважається 9 січня 1905 року, коли мирна демонстрація в Санкт-Петербурзі була розстріляна царськими військами, що отримало назву "Кривава неділя".
Революційні події в Україні у 1905 році
На знак протесту проти розстрілу мирної демонстрації, страйки відбулися і в Україні, зокрема в Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі та Миколаєві. Українське селянство підтримало робітників, організовуючи масові погроми поміщицьких маєтків у Київській, Харківській та Одеській губерніях. У Київському, Харківському та Одеському університетах запроваджується курс української літератури, з'являється україномовна преса, зокрема газета "Хлібороб", яка почала виходити в Лубнах.
Повстання на флоті та в армії
Революційні настрої поширилися на армію та флот. 14-25 червня 1905 року вибухнуло повстання на панцернику "Потьомкін", до складу комітету якого входили матроси, члени різних політичних партій, включаючи більшовиків та анархістів. Повсталі не отримали достатньої підтримки і були змушені здатися румунській владі в Констанці. 15-16 липня 1905 року в Севастополі повстали моряки 12 кораблів Чорноморського флоту на чолі з лейтенантом Шмітом, вимагаючи від царя скликання установчих зборів, але повстання було придушене після 13-годинного бою. У Києві 18 листопада 1905 року виступили сапери на чолі з підпоруччиком Жаданівським, до яких приєдналися робітники міста, але повстання було придушене регулярними військами та поліцією.
Маніфест 17 жовтня та його наслідки
У жовтні 1905 року розпочався загальний політичний страйк, в якому взяли участь 120 000 робітників України. Під тиском революційної хвилі 17 жовтня 1905 року цар Микола II підписав маніфест, в якому обіцяв підданим громадянські права, політичні свободи, а також скликання Державної Думи із законодавчими правами. Маніфест розділив політичні сили на три групи: лібералів, які сподівалися на конституцію, ліворадикалів, які вимагали ліквідації самодержавства, та консерваторів, які захищали існуючу систему. Після виходу маніфесту сталися погроми в Одесі, Києві, Катеринославі та на Донбасі, а також збройні виступи робітників у різних містах України.
Активізація українського національного руху
У період революції активізувався український національний рух. Українською мовою виходили газети "Громадська думка" та "Рада", активно працювали просвітянські організації, кооперативи та профспілки. У грудні 1905 року Радикальна українська партія була перетворена в Українську соціал-демократичну робітничу партію, лідерами якої стали Порш, Винниченко та Петлюра. Українська Демократична партія була реорганізована в Українську радикальну демократичну партію на чолі з Єфремовим, Грінченком, Дорошенком та іншими.
Українське питання в Державній Думі
Важливою подією стали вибори до першої Державної Думи навесні 1906 року. Від України було обрано 102 депутати, 45 з яких об'єдналися в українську парламентську громаду, головою якої було обрано адвоката з Чернігова Шрага. Громада мала свій друкований орган "Український вісник". Політичною платформою громади була вимога автономії України, українізації державного управління та освіти. Михайло Грушевський мав виступити з відповідною декларацією з думської трибуни, проте 8 липня 1906 року перша дума була розпущена. Вибори до другої Державної Думи відбулися в січні 1907 року, і Україну знову представляли 102 депутати, а українська громада складалася з 47 депутатів. Більшість депутатів становили представники лівих партій, які вимагали автономії України та допущення української мови в систему державного управління та освіти. 3 червня 1907 року друга дума була також розпущена.
Революція та Західна Україна
Події революції 1905-1907 років вплинули і на Західну Україну. У листопаді 1905 року для керівництва революційним рухом в цьому регіоні було створено народний комітет, одним із керівників якого був Левицький. В Галичині відбулося 211 робітничих страйків, активізувалися селянські виступи. Влітку 1906 року розпочався великий страйк сільськогосподарських робітників 380 галицьких сіл, які висували як економічні, так і політичні вимоги. Австрійський уряд був змушений піти на деякі поступки, зокрема скасував обмеження у виборах до парламенту.
Наслідки революції
Революція 1905-1907 років була жорстоко придушена, але стала важливим кроком у національно-визвольній боротьбі українського народу. Вона сприяла пробудженню національної свідомості, а українські партії набули необхідного досвіду політичної боротьби.

